Той, що думає (литовська казка)


Той, що думає (литовська казка)В одному селі жив собі дуже бідний чоловік. Мав тільки хатину, де по всіх кутках вітер гуляв, хвору жінку та п’ятеро голодних діток. Його сусід-багатій, якому бідняк вчасно боргу не повернув, забрав у нього останню корівчину. Хоч як просила багатія біднякова жінка не забирати корови, хоч як плакали діти, він все одно забрав їхню годувальницю. Тоді узяв бідняк торбу за спину та й каже жінці:

– Піду між люди, може, десь влаштуюсь, на хліб вам зароблю.

Проходив той чоловік цілий день, а роботи так ніде й не знайшов. Увечері, сумний та стомлений, повертався додому. Дорогою в лісі його й ніч застала. В глибині лісу він помітив якийсь вогник. Підійшов ближче, аж бачить: на пеньку якийсь пан сидить ще й цигаркою попихкує. Чоловікові якось не по собі зробилося.

Привітався й хотів далі рушити, та незнайомець обізвався до нього:

– Чому це ти такий сумний? І куди так пізно йдеш?

– Чом же мені сумним не бути? – відповів бідняк.– Проходив цілісінький день, а в роті ще й крихітки хліба не мав. Сподівався якусь роботу знайти, але не щастить мені. Повертаюся з порожніми руками, а вдома мене виглядають голодні діти.

– Я тобі дам роботу,– каже пан. – І добре за неї заплачу.

Сядь на цей пеньок і висиди на ньому три ночі. Але не дрімай, бо як дріматимеш – голову тобі зверну.

Чоловік погодився. Сидіти – робота неважка, може, дасть бог, і не засне. Сів чоловік на пеньок та й сидить. А пан – то був чорт, що в людину обернувся, – сів на сусідній пеньок і дивиться: чи не стане чоловік дрімати. «Він все одно засне,– думає чорт,– а я його – хап та й понесу до пекла».

Сидить чоловік годину, сидить другу – нічого. Опівночі опустився сон і приспав увесь ліс, дерева, птахів, комах... А коли знайшов людину, то так його обвіяв, що чоловікові аж серце розтануло. І він став мріяти про теплу постіль. Голова тільки хляп – упала на груди, а чорт помітив це, сплигнув зі свого пенька та й питає:

– Ти вже дрімаєш?

Чоловік стрепенувся, підвів голову та й каже:

– Ні, не дрімаю.

– А що ж ти робиш?

– Думаю,– каже чоловік.

– Про що ж ти думаєш? – допитується чорт.

Той, що думає (литовська казка)– Думаю оце, чого більше є на землі – води чи землі.

– А як тобі здається?

– Мені здається, води,– відповів чоловік.

– Ну, подивимося, – сказав чорт і відразу подався перевірити. Поки чорт землю оббіг, поки виміряв, скільки є чого, чоловік і поспав солодко. Прилетів чорт і каже:

– Твоя правда, води більше.

На другу ніч сідає чоловік на пеньок знову. А чорт напроти нього вмостився й придивляється, чи не спить чоловік.

– Уже, певно, дрімаєш? – питає чорт.

– Ні, не дрімаю,– стрепенувся чоловік.

– А що ж ти робиш?

– Думаю,– каже бідняк.

– Про що ж ти думаєш?

– Думаю, яких дерев у лісі більше – кривих чи рівних.

– А тобі як здається? – питає чорт.

– Мені здається, кривих більше,– відповів чоловік.

– Добре, я збігаю перевірю,– і чорт зник у глибині лісу.

Поки чорт обскакав усі дерева, поки їх переміряв, уже й світати почало.

Чоловік за цей час добре виспався. Прибігає чорт – захекався, аж язика висолопив, і каже чоловікові:

– Твоя правда – кривих дерев більше.

На третю ніч знову сидить чоловік на пеньку. Опівночі став носом клювати.

– Чоловіче, та ти справді засинаєш! – зарепетував чорт радо.

Чоловік як стрепенеться та відразу й каже:

– Що це ти вигадав! Я не сплю, а думаю!

– Про що ж ти думаєш? – питає чорт.

– Думаю, що цей пень, де я сиджу, якраз посередині землі стоїть.

– Добре,– каже чорт.– Побачимо,– і тільки п’ятами блиснув: подався міряти. А чоловік добряче-таки за цей час виспався.

Прилетів чорт, упав стомлений і каже:

– Одну половину землі оббіг, треба б другу оббігти, та якщо ти досі правду казав, то я й тепер тобі вірю. Хай буде так, як ти кажеш. А що ти ні разу не заснув, то виграв. На тобі торбинку золота,– і чорт простяг чоловікові торбу золота.– Тепер можеш іти додому.

Той, що думає (литовська казка)Приніс бідняк те золото до своєї хати, і з того часу його родина вже не голодувала.

Якось надумав чоловік чортове золото переміряти. Послав до сусіда мірку позичити.

Багатія взяла цікавість – що той бідняк може міряти, коли в нього нічого немає. І вимазав багатій мірку дьогтем.

Переміряв бідняк чортове золото й повернув мірку сусідові. Той дивиться, а в ній на дні дві золоті монети прилипли. Багатій відразу ж подався до сусіда та й питає, де це той грошей набрав.

– Вже ж не вкрав,– каже бідняк. – У лісі заробив. – І все чисто розповів, як він те золото в лісі заробляв.

Багатій ледве не вмер од заздрощів. Так йому закортіло ще більше розбагатіти, що він ледве дочекався вечора й подався до лісу. Зустрів у лісі пана та й каже йому, що заробітку шукає. Пан і йому велів сісти на пеньок і не дрімати, бо як задрімає, голови позбудеться.

Багатій собі й думає: хіба це робота – на пеньку посидіти і за те мішок золота мати.

Та недовго йому довелося на тому пеньку сидіти. Як завів, як завів позіхати – мало щелепи не вивихнув. А потім захропів на весь ліс.

Чорт як плигоне зі свого пенька та як крикне йому над вухом:

– Чи ти спиш?

– Ні, не сплю,– каже, прокинувшись, чоловік.– Тільки трошки покуняв.

А чорт цього тільки й чекав. Хап багатія за комір, звернув йому в’язи, усівся верхи і, як на рисаку, поскакав прямісінько в пекло.


Залиште відгук!

Ваш відгук опублікують після перевірки!

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)