Снігуронька (російська казка)

***

Снігуронька (російська казка) Жили на світі старий із старою. Жили вони добре, та от тільки лихо – не було в них дітей. Дуже журилися вони, що під старість самотні лишилися, та нічого не могли вдіяти.

Тільки у них і радості було, "що на чужих дітей дивитися.

От якось сидять узимку вони біля вікна і дивляться, як на вулиці діти в сніжки граються. А сніг тільки випав, білий такий, пухкий...

Кінчили діти в сніжки бавитися, почали з снігу бабу ліпити.

Старий і каже:

– А що, стара, чи не піти й нам на вулицю – будемо й ми бабу ліпити.

– Що ж, підемо, побавимося на старості. Тільки навіщо тобі бабу? Зліпимо краще собі дитину з снігу, коли живої нема.

Почали старі ліпити дитину з снігу. Зліпили тулуб з ручками та ніжками, доклали зверху круглу грудку снігу і зробили з неї голівку.

– Щасти вам у роботі! – кричить хтось, проходячи мимо.

– Спасибі, – відповідає старий.

– Що це ви робите?

– Та от, що бачиш: Снігуроньку!

Сказали, а самі знову до роботи. От зліпили вони носик і підборіддя, зробили дві ямочки на лобі і тільки старий зробив риску – ротик, як раптом з нього теплом війнуло. Дивляться старі, а з ямок на лобі виглядають блакитні оченята, а потім і губки малинові всміхаються.

Нахиляє до них голівку Снігуронька, як жива, ворушить ручками й ніжками в снігу, ніби немовля в пелюшках.

Затремтіла стара з радості і кинулась обнімати Снігуроньку.

– Ох ти, моя Снігуронько люба! – каже стара, бере свою несподівану дитину і біжить з нею в хату.

Росте Снігуронька і що день, то все кращає. Старий із старою не натішаться нею. І весело стало в хаті! Дівчата з села приходять розважати бабусину онучку. Розмовляють з нею, співають їй пісень, грають з нею в різні ігри, навчають її всього, що та як у них ведеться. А Снігуронька така розумна – все примічає, все переймає. І виросла вона за зиму, як дівчинка років тринадцяти, все розуміє, про все говорить і таким приємним голосочком, що заслухаєшся. А собою вона біла, як сніг, очі, як незабудьки, руса коса до пояса. І всі не намилуються Снігуронькою, а бабуся просто не натішиться нею.

– От ,– каже вона чоловікові, – нам така радість на старість!

Минула зима. Засяяло на небі сонце весняне й пригріло землю. По таловинах зазеленіли трави і заспівали жайворонки. Почали дівчата красні танки по селу водити та пісні співати. А Снігуронька щось смутна зробилася.

– Що з тобою, дитинко моя? – питає бабуся. – Чи не хвора?

А Снігуронька відповідає:

– Нічого, бабусю, я здорова!

Зійшов останній сніг. Зацвіли сади та луки, заспівав соловей і всяка птиця, і все повеселішало.

А Снігуронька дужче сумувати почала і все ховається від сонця в холодок. Як дощ та сутінки, вона веселіша.

А якось насунула сіра хмара та й посипала великим градом. Снігуронька так зраділа йому, як інша перлинам коштовним не була б рада. Коли ж знову пригріло сонце і град розтанув, Снігуронька заплакала за ним та так гірко, ніби сама хотіла розлитися слізьми.

От і весна минула, настав. Іванів день. Зібралися дівчата з села гуляти в гай, зайшли до бабусі і просять її:

– Пусти з нами Снігуроньку!

Бабуся спочатку не хотіла пускати, а потім подумала: «Може розгуляється Снігуронька!» – і відпустила її з подругами в ліс на гулянки.

Прийшли вони в ліс і почали тут розважатися: плели вінки, рвали квіти, співали. А коли закотилося сонце, дівчата розклали вогнище з хмизу, запалили його, і всі у вінках поставали одна за одною, а Снігуроньку поставили позад усіх.

– Дивись, – сказали вони, – як ми побіжимо, так і ти біжи за нами, не відставай!

Почали дівчата стрибати через вогонь.

Раптом позад них щось зашуміло і жалібно простогнало. Оглянулися вони – нема нікого. Дивляться і не бачать поміж себе Снігуроньки.

– Мабуть, вона сховалася, – і розбіглися шукати її, та ніяк знайти не можуть. Кличуть, шукають – не озивається.

– Де ж це вона поділася? Може, додому побігла? – сказали вони і пішли назад у село. Але Снігуроньки і в селі не було.

Довго сумували старий із старою та гадали, куди ж поділася Снігуронька? Чи лютий звір затяг її в дрімучий ліс? Чи хижий птах заніс до синього моря?

Та не лютий звір потяг її у дрімучий ліс і не хижий птах заніс її до синього моря, а коли побігла Снігуронька за подругами і стрибнула через вогонь, раптом потяглася вона легкою парою, тонкою хмаркою і полинула у височінь.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)