Що робити, якщо дитина "бачить" те, чого не бачать інші?

Блог25

Що робити, якщо дитина бачить те, чого не бачать інші

Часом батьки стикаються з незрозумілим і навіть тривожним явищем: дитина починає говорити про істот, тіні, голоси або "друзів", яких більше ніхто не бачить. Для когось це може бути ознакою багатої уяви, а для когось – сигналом до дії. Як же зрозуміти, чи це нормально, і що з цим робити?

Від уявних друзів до "незримого світу": чому це трапляється?

Діти мають надзвичайно чутливу психіку, багату фантазію і незвичне світосприйняття. У віці від 2 до 7 років цілком нормально:

  • вигадувати уявних друзів;
  • говорити з "невидимими" істотами;
  • сприймати звуки або світло як "живі" сутності.
Такі прояви найчастіше – результат творчого мислення та психологічної адаптації. Наприклад, уявний друг може допомагати дитині справлятися з самотністю, страхами або переживаннями.

Коли варто насторожитися?

Хоча уява – це частина здорового розвитку, іноді подібні "бачення" можуть бути ознакою глибших процесів. Особливо якщо дитина:

  • описує моторошних істот або темні голоси;
  • відчуває постійний страх, особливо вночі;
  • стверджує, що хтось її кличе, лякає або наказує щось зробити;
  • не може заснути без світла або присутності дорослого;
  • виявляє ознаки тривоги або агресії.
У такому випадку краще проконсультуватися з дитячим психологом або неврологом, щоб виключити порушення сну, тривожні розлади або інші причини.

Як реагувати батькам?

Перш за все – не смійтеся і не заперечуйте досвід дитини. Вона дійсно може бачити чи відчувати щось, що для неї є реальним. Ваше розуміння та спокій – найважливіше.

Ось як можна діяти:

  • спокійно вислухати і задавати уточнювальні запитання;
  • запитати, що відчуває дитина поруч із цими істотами: страх, радість, цікавість?
  • запропонувати намалювати або описати "істоту", щоб краще зрозуміти її образ;
  • не змушувати дитину "забути" чи "не говорити про це";
  • створити відчуття безпеки вдома: нічне світло, спокійні вечірні ритуали, підтримка.

Погляд з боку психології та езотерики

Психологи трактують "бачення" як прояв підсвідомості, стресу, бажання контролювати ситуацію або захиститися. У той же час, у багатьох культурах вважається, що діти до певного віку можуть сприймати тонкі енергетичні світи, ангелів, душ або навіть колективні архетипи.

Деякі діти, за словами езотериків, мають особливу чутливість – інтуїцію або "відкритий канал". І хоча наукових доказів цьому немає, багато родин зазначають, що з часом ці здібності минають або трансформуються.

Як допомогти дитині адаптуватися?

Якщо подібні епізоди повторюються, але дитина не виглядає наляканою – це привід для спостереження, а не паніки. Ось що допоможе:

  • ведення "щоденника бачень": коли, де, що саме бачить дитина;
  • казкотерапія або арт-терапія для вираження внутрішнього світу;
  • більше часу на свіжому повітрі, реальних фізичних активностей;
  • спільні ритуали "захисту" – наприклад, "чарівне ліжко", "щит світла" тощо.
Головне – не лякати, не стигматизувати, не соромити. Дитина має знати, що її приймають з усім, що вона переживає.


Залиште відгук!

Ваш відгук опублікують після перевірки!

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)