Щастя (Євген Дмитренко «Лінивий»)

Жили були чоловік та дружина. І було у них три сина. Хлопці виросли й стали мужніми юнаками. От прийшов старший син до батьків, та й каже:

- Піду я до високої гори, щастя шукати!

Зібрав він речі у торбину та й пішов. День немає, два дні немає, а на третій повернувся. От і питають в нього батьки:

- Ну що, сину, до гори дійшов? Щастя знайшов?

А той їм у відповідь:

- До гори не дійшов, а от щастя знайшов!

Дістав він з торбини мішечок золотих монет, та й поклав на стіл.

- Молодець! — кажуть батьки — Якщо правильно щастям розпорядишся, то і жити легко буде!

От і середній син каже батькам:

- Піду і я до високої гори, щастя шукати!

Зібрав він речі у торбину та й пішов. День немає, три дні немає, а на п'ятий повернувся. От і питають в нього батьки:

- Ну що, сину, до гори дійшов? Щастя знайшов?

А той їм у відповідь:

- До гори не дійшов, а от щастя знайшов!

Дістав він з торбини два мішечки золотих монет, та й поклав на стіл.

- Молодець! — кажуть батьки — Якщо правильно щастям розпорядишся, то і жити легко буде!

От і найменший син каже батькам:

- Піду і я до високої гори, щастя шукати!

Зібрав він речі у торбину та й пішов. Місяць немає, два місяці немає, а на третій повернувся. От і питають в нього батьки:

- Ну що, сину, до гори дійшов? Щастя знайшов?

А той їм у відповідь:

- До гори дійшов, а от щастя не знайшов. Йшов я день, йшов два, коли по дорозі чорта зустрів. От він запропонував мені, за мішечок золотих монет, пташине гніздо зруйнувати. Шкода пташок стало, тому я відмовився та й пішов далі. Йду собі я йду, коли на п'ятий день, знову чорта зустрів. От він запропонував мені, за два мішечка золотих монет, пташку вбити. Шкода пташку стало, тому я відмовився та й пішов далі. Довго я йшов, аж поки до гори не дійшов. А там, під горою село було. Завітав я в те село, а там жінку зустрів. Закохався та й одружився.

Минув рік, а за роком другий. Завітали сини в гості до батьків. От вони й питають старшого сина:

- Ну що там сину, як там твоє щастя?

А той їм у відповідь:

- Все добре батьку! Все добре мамо! Працювати — не працюю, жінок золотом годую.

- Зрозуміло! — кажуть батьки — Ну а ти що скажеш, як там твоє щастя? — питають у середнього сина.

А той їм у відповідь:

- Все добре батьку! Все добре мамо! Працювати — не працюю, жінок золотом годую.

- Зрозуміло! — кажуть батьки — Ну а ти що скажеш, щастя знайшов? — питають у найменшого сина.

А той їм у відповідь:

- Все добре батьку! Все добре мамо! Щастя не знайшов, лише син народився!

Минув рік, а за роком другий. Завітали сини в гості до батьків. От вони й питають старшого сина:

- Ну що там сину, як там твоє щастя?

А той їм у відповідь:

- Погано батьку! Погано мамо! Гроші скінчилися, жінки немає, жити ніде. Якщо можна, дозвольте деякий час у вас пожити, поки щастя не знайду.

- Зрозуміло! — кажуть батьки — Наш дім, твій дім! Живи скільки хочеш! Ну а ти що скажеш, як там твоє щастя? — питають у середнього сина.

А той їм у відповідь:

- Погано батьку! Погано мамо! Гроші скінчилися, жінки немає, жити ніде. Якщо можна, дозвольте деякий час у вас пожити, поки щастя не знайду.

- Зрозуміло! — кажуть батьки — Наш дім, твій дім! Живи скільки хочеш! Ну а ти що скажеш, щастя хоча б знайшов? — питають у найменшого сина.

А той їм у відповідь:

- Все добре батьку! Все добре мамо! Щастя так і не знайшов, лише родину маю!