Усі тротуаром проходили справа,
Та правила руху порушила ґава:
Ішла вона зліва, назустріч слонові;
– Кар-кар! Роздавив мені ногу до крові!
А зайчик до неї: – От ґава смішна!
Мабуть, величенька вага у слона?
На ногу тобі наступили недаром, –
Не вмієш, роззяво, ходить тротуаром.
По правому боці ходжу я до школи,
Мені не наступлять на ноги ніколи!
Скрипить під санчатами сніг у дворі,
Де гірку зробили для всіх школярі.
А ці, неслухняні зайча й лисеня,
По вулиці прямо летять навмання.
– Ой лишенько! Колія! Сани спиняй! –
Та їх не зупиниш, – спинився трамвай.
Водій докоряє: – Та знає ж це кожний:
На вулиці, діти, кататись не можна!
Якби я трамвай зупинити не встиг,
То ви б залишились обоє без ніг.
Дорога відкрита туди і сюди,
Та тільки, водію, уважно гляди! –
Бо є іще ґави, як ця, що біжить;
Напевно, обридло на світі їй жить.
В страшну небезпеку потрапила ґава,
Де мчали машини і зліва, і справа.
А цей пішохід – вам відомий ведмідь –
На знак «Перехід» з ведмедятком спішить.
Бо там, де указані нам переходи,
Ідуть через вулицю всі пішоходи.
У качечки овочі є у корзині,
Ще треба купити пшона в магазині.
Спиня вона внука: – Отут перехід,
Але поспішати при цьому не слід.
Поглянь, каченятко, спочатку наліво:
Пропустим машину – і підем сміливо.
А серед дороги, де стали зайці,
Ми спинимось теж на отім острівці.
Поглянем направо: немає машин? –
І підем собі за пшонцем в магазин.
Спинився тролейбус під номером п'ять.
До виходу всі пасажири спішать.
Лиш ґава-роззява одна метушиться:
Вона біля входу штовхнула лисицю,
Ударила дзьобом у лоб їжака.
– Куди ти, колючий? З дороги! – гука.
Та лапою ґаву спиняє ведмідь:
– Заждіть, громадянко, хвилину заждіть.
Щоб знали надалі, де «Вихід», де «Вхід»,
Вам штраф заплатить за порушення слід!
Які в нас дороги гладенькі та чисті!
Стоять світлофори на вулицях в місті.
В них жовті, червоні й зелені вогні.
Водій помічає червоний: – Мені
Спинитися треба на деякий час...
А світло зелене, лисичко, для вас.
Ґава-роззява
І котик, і зайчик, і ті, що за вами, –
Всі можете йти через вулицю прямо.
Ви можете йти, не боятись нічого, –
Бо світло зелене – відкрита дорога!
У полі немає ніде тротуару,
І ґава пішла по шосе до базару,
Іде собі шляхом по правому боці...
І треба ж такій приключитись мороці!
Попутна машина її зачепила,
Крилечко зламала і кошик розбила.
А зайчик гукає: – Я зліва іду!
Попутна не звалить мене на ходу,
Та й стрічна машина отак не штовхне:
Водій обмине, бо побачить мене.
Трамвай зупинився, і всі, що зійшли,
Попереду звично вагон обійшли.
А ґава щодуху метнулась назад
І знову, як бачте, попала невлад.
Зустрічний трамвай тут зупинки не має,
Він далі маршрутом своїм поспішає.
Ведмедик-водій заревів на ходу:
– Куди ти, носата? Влетиш у біду! –
І зайчик їй каже: – Роззяво, стривай!
Попереду треба обходить трамвай!
На розі, де кожен трамвая чекає,
Читаєм табличку: «Зупинка трамвая».
Стоїть кенгуру на новім тротуарі –
Це мама з маленьким синочком у парі.
А ґава трамвай на дорозі чекала,
Іще й чемодани свої розіклала.
Ще мить – і роздавить роззяву ведмідь...
– Ой, дядечку! Швидше машину спиніть!
І ґава летить з-під самісіньких фар...
Тепер буде знати, що є тротуар!
Мелькають будинки, дерева і квіти, –
В тролейбусі їдуть дорослі і діти.
А ззаду – безплатні висять пасажири,
Дві мавпи хвостаті, що раді без міри.
Мовляв, ця драбина для тебе й для мене!
Ми – справжні герої! Ми – мавпи-спортсмени!
І раптом «спортсмен» закричав на драбині:
– Хвоста придавив бегемот на машині!..
Хвоста – ще нічого, та як би «герою»
Хвоста не позбутись разом з головою!
Спинився автобус, а поряд – таксі.
Обходять їх ззаду прохожі усі.
А ґаву-роззяву тут кожен впізна:
Поперед машини скакає вона.
Машина промчала і ледве не збила,
Роззява з книжками портфель упустила,
Закаркала слізно, побігла щодуху...
Соромся! Забула ти правила руху!
Машину, що стала попереду тебе,
Завжди тільки ззаду обходити треба!
Усі з ковзанами пішли на льодок,
На річку, де чистий, гладенький каток.
Чого ж на дорозі зайці-пустуни?
Схотіли з «гачком» покататись вони.
Позаду машини висять на гачках:
Машина гальмує – лоби в синяках.
Гачок розігнувся – зайча шкереберть!
Назустріч машина – і куцому смерть!..
І ви на шляху не шукайте утіхи, –
Ця втіха, малята, кінчається лихом!