Шевчиха та графиня (польська казка)

***

Шевчиха та графиня (польська казка) Колись давно в одному містечку жив швець Філіпп Дратва. Всі в містечку знали того шевця, не дивно: над дверима його майстерні висіла вивіска, яку кожен бачив здалека. На ній був намальований здоровенний шевський копил, а під ним було написано:

«ТУТ ЖИВЕ Й ПРАЦЮЄ МАЙСТЕР ФІЛІПП ДРАТВА».

 Майстер Дратва завжди сидів біля вікна і то з усієї сили штрикав у шкіру шилом, то спересердя розбивав носи дерев’яним гвіздочкам, коли вони не дуже швидко встромлялися в підошву.

 Швець був роботящий, але дуже сварливий і до того ж такий скупий, що ніхто з підмайстрів не міг у нього працювати. Не минало й дня, щоб Дратва не чіплявся до них: той був у нього хамулуватий, той шила в руках не вмів тримати .. А вже зароблені гроші він ніколи не виплачував цілком. Через те доводилось йому цілими тижнями або й місяцями працювати самому, бо скривджені підмайстри тікали від нього, ще й інших відраджували.

 Хоч-не-хоч, доводилося тоді ставати до роботи його жінці. Майстер зганяв на ній злість, лаявся, гримав, а частенько й штурханцями частував. Бідолашна жінка боялася навіть слово мовити, щоб не було сварки. Мовчки робила те, що загадував чоловік.

 Була вона тиха, добра й дуже жаліслива до бідних, мабуть, тому, що й сама в житті зазнала чимало лиха.

 Навпроти містечка, на березі великого озера, жив у розкішному замку вельможний пан. Старі люди переказували, що дідусь його був бідний рибалка. Якось ловив він рибу та й витяг сітями з дна озера великий скарб. Отоді він купив собі чудовий замок, ще й ліс навколо нього разом з двома озерами.

 А молодий пан багато років жив у чужих краях і привіз собі звідти дуже гарну дружину. Не встигла вона приїхати, як зараз же наказала, щоб чоловіка її звали «пан граф», а її саму «ясновельможна пані графиня». І тут усі побачили, що ця графиня страх яка вередлива та зла. За всяку дрібницю вона кидалася бити своїх служниць, штурхала їх, лаяла. Навіть і самому панові графу не раз перепадало від неї, коли він щось не так скаже. Ніхто не міг догодити вередливій пані, все було їй не до вподоби. Отож люди й навіть сам пан, її чоловік, боялися графині, мов нечистої сили.

 Якось біля замкової брами зупинився подорожній. Коли графиня проїжджала мимо нього в гарній кареті, він уклонився їй до самої землі й заступив коням дорогу. Карета зупинилась. Подорожній підійшов ближче й, низько кланяючись, попросив пані графиню, щоб та допомогла йому знайти якусь роботу.

 Графиня аж остовпіла з подиву. Мовчки глянула вона на подорожнього, а потім вискочила з карети, вихопила у візника батіг і щосили шмагонула ним подорожнього по босих ногах.

 – Як ти смієш зупиняти мою карету?! – кричала вона. – Як ти смієш говорити до мене?!

 Подорожній відскочив убік і мовчки дивився, як карета зникає за поворотом. Трохи постоявши, він рушив до міста й незабаром звернув у вузеньку вуличку, яка вела до озера. Зупинившись біля маленького будиночка, прочитав вивіску:

«ТУТ ЖИВЕ Й ПРАЦЮЄ МАЙСТЕР ФІЛІПП ДРАТВА».

 Подорожній смикнув за дзвоник, потім тихенько зайшов до майстерні й спитав, чи нема тут для нього якої роботи. Але майстра не було вдома, а жінка його, хоч і шкода їй стало бездомного, порадила йому пошукати роботи десь-інде, бо чоловік її дуже злий і в нього ще нікому не жилося добре.

 Є в мене лише один гріш,– сказала вона,– це все, що я тобі можу дати. Правда, майстер, як прийде додому, мене за це поб’є, але тобі, певне, цей гріш потрібний більше, ніж йому. Та й биття я це боюся. Візьми гріш собі, нехай тобі буде на щастя.

 Подорожній подякував добрій жінці, вийшов з майстерні й попростував до озера. На тому березі височів панський замок. Подорожній глянув на нього й шепнув сам до себе:

 – Треба мені виправити одну помилку. Нехай оці дві жінки, яких я сьогодні зустрів, поміняються одна з одною. Шевчиха нехай стане графинею, а графиня – шевчихою!

 А той подорожній був чаклун. Ледве він вимовив оці слова, як запала темна ніч.

 Уночі вельможна графиня опинилася в ліжку шевчихи, а шевчиха ледве встигла заснути – помандрувала до замку.

 Полежавши кілька хвилин у твердому ліжку, графиня почала неспокійно крутитися з боку на бік. За кожним разом її боляче колола солома. Злість закипіла в графині. Ще не прокинувшись, вона заходилася лаяти слуг, що так погано постелили їй постіль.

 Майстер Дратва прокинувся від тої лайки і сів, прислухаючись. Але нічого не зрозумів, бо графиня говорила по-німецьки. Отож Дратва схопився та як гримне їй на вухо:

 – Цить!.. Бо як дам тобі, то й ранку не дочекаєшся! Спи і не писни!

 Графиня перелякалася так, аж їй мову одібрало.

 Що це таке? Де вона? Навколо темно: поруч щось сердито сопе, наче великий ведмідь. Графиня натягла перину на голову, тремтячи всім тілом. За хвилину вона задрімала, думаючи, що то все їй тільки приснилося.

 Ранком швець прокинувся, глянув: жінка його ще спить. Навіть носа її з-під перини не видно.

 – Що це?! Білий день надворі, а ти спиш? Я буду дратву смолити?!

 Швець розлютився. Схопив палицю, смикнув за перину, аж вона злетіла на підлогу – й ну лупцювати графиню палицею! Графиня репетує не своїм голосом, а він лупцює та лається. Нарешті штовхнув її з ліжка.

 – Зараз мені йди дратву смолити!

 Перелякана графиня, вмиваючись слізьми, побігла до дверей, хоч і не дуже розуміла, чого Дратва від неї хоче.

 А тим часом шевчиха лежала собі в ліжку. За ніч вона й разу не прокинулась, так їй було гарно й тепло. Нарешті розплющила очі, дивиться – що таке? Де вона?

 Навколо тихо-тихо. Тільки годинник десь цокає: цок-цок!

 «Може, це сон? – подумала шевчиха. – А може, я померла, і вже на небі?»

 Коли це відчинилися двері, й до спальні зайшла покоївка Кася.

 Йде тихо, в самих панчохах, боїться, що зараз графиня нагримає на неї. Підступилась до ліжка й питає несміливо:

 – Найясніша пані, яку вам сукню на сьогодні готувати?

 «Ой, ой! Що ж мені казати?» – заклопотано подумала шевчиха.

 Глянула на Касю й мовила лагідно:

 – Яку сама схочеш, люба.

 Кася дуже здивувалася, бо графиня ще ніколи так лагідно з нею не говорила. Підвела вона очі на свою пані та аж рота роззявила з подиву. В пані все обличчя й руки були в смолі.

 Задкуючи, вийшла Кася з кімнати та бігцем помчала на кухню, де інші слуги з жахом чекали, в якому настрої прокинеться сьогодні їхня пані.

 – Ой-ой-ой! – зашепотіла Кася, вбігаючи. – Не інакше, як наша графиня цієї ночі була в пеклі, бо геть чисто вся в смолі. Але щось із нею, мабуть, сталося, бо така добра зробилася, хоч до болячки тули.

 А тим часом шевчиха встала, вимила обличчя й руки від смоли, одяглася й пішла гуляти по замку.

 В одному з покоїв підійшов до неї пан, чемно привітався й поцілував руку. Він надивуватися не міг, що жінка його зробилася така добра і лагідна: не гримає, не свариться, не тупотить ногами.

 Шевчиха ходила з ним і ніяк не могла вгадати, що з нею сталось.

 У цей час пані графиня сиділа в кутку й поглядала злими очима на шевця. А той весело вимахував ремінцем у неї над головою й приспівував:

Ой живуть пани у пеклі,

 Так, неначе на землі!

 Наїдяться, ще й нап’ються,

 Та й сидять собі в теплі.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)