Лісовий гомін (Платон Воронько)


Лісовий гомін (Платон Воронько)

Я була у лісі –

Все говорить там.

Ліска мовить:

"Прісю,

Йди горішок дам".

Нагинає гілки ріг

І дає мені горіх,

Ще й сміється:

"Так з’їси?

Ні, спочатку розкуси".

Я кусала той горіх,

Але він твердий, на гріх.

А з густої гілочки.

Вилізло дві білочки.

Кажуть:

"Дай-но допоможем,

Ми кусать горіхи можем".

Я горішка не даю,

Молоточком розіб’ю,

Як вернусь до себе в дім, –

І сама його із’їм.


Підійшла до Дуба –

Листя шелестить,

Мов шепоче:

"Люба,

Зупинись на мить".

Дуб говорить:

"Дочко,

Дам я жолуді,

Виростуть дубочки

В тебе молоді.

Будеш бавитися ними,

Будеш гратися,

Під галузками рясними

Укриватися.

Та дивись, не урони,

Бо украдуть кабани".

Ні, я жолудь збережу,

Коло хати посаджу.


Квітка біла-біла

Каже:

"Йди сюди".

Бджілка в ній сиділа,

Я і пожаліла:

"Ну, сиди, сиди".

Бджілка підхопилась

З росних пелюсток:

"За твою прихильність

Принесу медок.

А зимою вдома

Ти його з’їси,

Запахтять у ньому

Луки і ліси,

В ньому заіскриться

Сонце золоте". –

"Глянь, моя сестриця,

Он бузок цвіте,

А за ним шипшина –

В барвах пелюсток".

І летить бджолина

Далі по медок.


Гриб навстріч з’явився

В шапці у вушанці.

Каже: "Я родився

Лиш сьогодні вранці.

До обіду, бач, підріс

І тепер дрімаю.

Я такий – на цілий ліс,

Більшого немає".

Підняла його –

Важкий,

На плече поклала.

Гриб туркоче:

"Я таки –

На жаровню сала –

І вечеря буде ласа,

Краща каші,

Ліпша м’яса!"


Я лягла в Травиці,

А вона шепоче:

"У мені тут спиться,

Як у тиші ночі.

Буду колисати –

Люленьки-люлі,

Казочки казати,

Листям накривати

Ніженьки малі.

Спи собі в теплі, –


Люленьки-люлі".

Очі лиш закрила,

Як одразу ліс

Взяв мене на крила

І поніс, поніс

У далекі землі,

Де живуть казки.

Там сніжинки теплі

Криють галузки,

І заходять в хати

Смілі ведмедята

То з грушками,

То з грибками,

То з суницями,

То зі срібними квітками

І жар-птицями.

Так би я проспала,

Мабуть, до зорі,

Але тут напали

Мухи, комарі:

"Жиж та жиж,

Чого ти спиш,

Чом додому не спішиш?

Тато жде,

Матуся жде:

"Де це наша доня, де?"

А бабуся ронить сльози:

"Наступають бурі-грози,

Треба швидше йти до лісу,

Рятувати нашу Прісю".


Прилетіла я до ганку,

Все розсипала в ліску,

Від Гриба саму вушанку

Принесла на кіснику.

Шепотів над вушком Гриб:

"Я хороший,

Я прилип".


Залиште відгук!

Ваш відгук опублікують після перевірки!

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)