Шестеро весь світ обійдуть (Брати Ґрімм)

***

Шестеро весь світ обійдуть (Брати Ґрімм) Жив собі на світі чоловік, і був він на всі руки майстер; служив він на війні і був сміливим і відважним, але як скінчилась війна, отримав він відставку і три гроші харчових на дорогу. «Стій,– сказав він,– це мені не дуже подобається. Знайду-но я потрібних людей. Ось і віддасть мені, мабуть, король усі скарби цілої країни».

 І вирушив він розлючений у ліс і побачив там чоловіка; і вирвав той чоловік з корінням шість дерев, немов були це соломинки якісь. І каже він йому:

 – Хочеш стати моїм слугою і всюди слідувати зі мною?

 – Добре, – відповів той, – але ось віднесу я спершу матері в’язанку хмизу, – і він узяв одне з дерев, зв’язав ним решту п’ять, звалив їх на плече і поніс додому.

 Потім він повернувся і пішов разом із своїм хазяїном, а хазяїн йому й каже:

 – Ми з тобою двоє весь світ обійдемо.

 Пройшли вони трохи, і зустрівся їм по дорозі мисливець; стояв він, опустившись на коліно, і, приклавши рушницю, цілився.

 І каже йому хазяїн:

 – Мисливцю, ти що, стріляти збираєшся?

 Той йому відповів:

 – У двох милях звідси сидить на гілці дуб муха, – ось і хочу я прострелити їй ліве око.

 – О, якщо так, то йди разом зі мною, – сказав чоловік. – Якщо нас буде троє, то ми весь світ обійдемо.

 Мисливець погодився і пішов за ним; і прийшли вони до семи вітряків; їх крила швидко крутилися, а вітер не дув ані зліва, ані справа, навіть листок на дереві, і той не ворушився. Ось чоловік і каже:

 – Не розумію, як рухаються ці млини, адже і вітру-то нема. – І він рушив далі із своїми слугами; пройшли вони дві милі і побачили чоловіка на дереві; він притиснув одну ніздрю, а дув у другу.

 – Слухай, що це ти там угорі робиш? – спитав його чоловік.

 А той і каже:

 – Та он у двох милях звідси стоять сім вітряків, ну ось я і дую на них, а вони крутяться.

 – О, якщо так, то йди зі мною, – сказав чоловік. – Якщо нас буде четверо, то весь світ обійдемо.

 Той зліз із дерева й пішов разом із ними; а невдовзі побачили вони ще одного; стояв він на одній нозі, а другу відчепив і поклав коло себе.

 Ось хазяїн і каже:

 – Ти, однак, зручно на відпочинок влаштувався.

 – Я скороход, – відповів той, – а щоб не бігти дуже швидко, я одну ногу і відчепив; а інакше, якщо побіжу я на двох, то буде, мабуть, швидше, ніж птах летить.

 – О, якщо так, то йди зі мною. Якщо буде нас п’ятеро, то ми весь світ обійдемо!

 І пішов скороход разом із ними; невдовзі зустріли вони чоловіка, – а у того шапочка на голові ледь тримається, на саме вухо насунута. Ось хазяїн йому й каже:

 – Красиво, що й казати, красиво! Поправ шапочку, а то зовсім дурнем виглядаєш.

 – Цього ніяк зробити не можна, – відповів той. – Якщо насуну я шапку прямо, то наступить такий сильний мороз, що всі птахи піднебесні на льоту замерзнуть і впадуть мертвими на землю.

 – О, якщо так, то йди зі мною, – сказав хазяїн. – Якщо буде нас шестеро, то весь світ обійдемо.

 І прийшли вони всі шестеро в місто. А король оголосив там, що той, хто погодиться бігти з його донькою наввипередки і в цій справі вийде переможцем, той і стане її чоловіком, але хто виявиться переможеним, тому голову з пліч. З’явився тоді чоловік і каже:

 – Я виставлю за себе мого слугу, він за мене побіжить.

 Король відповів:

 – Якщо так, ти повинен віддати мені в залог і його життя; і якщо переможе моя донька, то не зносити вам обом голови на плечах.

 Так вони й домовилися й вирішили; причепив тоді чоловік скороходові другу ногу і каже йому:

 – Ну, будь спритним і допоможи отримати нам перемогу.

 А було домовлено, що хто перший принесе воду з дальнього колодязя, той і буде, переможцем. Ось отримали скороход із королівною по склянці й пустилися бігти наввипередки. Пробігла королівна зовсім малу ; відстань, а скороход уже з очей зник, – понісся, немов вітер. Невдовзі добіг він до колодязя, набрав повну склянку води і повернув назад. По дорозі назад напала на нього втома, і поставив він склянку, а сам ліг на землю і заснув. Але замість подушки поклав він собі під голову кінський череп, щоб спати було жорстко і щоб скоріше прокинутися. А королівна, та теж бігати вміла добре, але так, приблизно, як кожна людина 5 бігати вміє. І ось прибігла вона до колодязя > і поспішила з повною склянкою води назад. Помітивши, що скороход лежить і спить, вона зраділа й каже:

 – Тепер-то суперник в моїх руках, – виплеснула вона воду з його склянки і помчала далі.

 Тут би все і пропало, якби зіркий мисливець, на щастя, не стояв на вежі замку і не помітив всього, що сталося. І сказав він:

 – А все ж королівні перемогти нас не вдасться, – і, зарядивши свою рушницю, він вистрелив так влучно, що вибив кінський череп з-під голови скорохода, не причинивши йому ніякої шкоди.

 Прокинувся скороход, скочив і побачив, що склянка його порожня і що королівна далеко його обігнала. Але він не розгубився, кинувся зі склянкою знов до колодязя, зачерпнув води й прибіг усе ж на десять хвилин раніше за королівну.

 – Ось, – сказав він, – тільки зараз я й розправив як слід ноги, а раніше хіба це був біг!

 І стало королю прикро, а ще більше того королівні, що якийсь простий відставний солдат може тепер увести її з дому. Порадилися вони між собою, як їм його позбутися, а разом із тим і від його товаришів; і сказав король королівні:

 – Не бійся, засіб такий я знайшов; вони додому не повернуться.

 І звернувся він до них із такими словами:

 – Тепер треба буде всім вам разом повеселитись, поїсти та випити як слід, – і повів він їх у кімнату, а підлога в ній була вся залізна, двері були теж залізні, і на вікнах були залізні грати. І був у кімнаті тій накритий стіл, і стояли на ньому різні смачні страви; і сказав король:

 – Гуляйте собі на здоров’я!

 Тільки вони туди увійшли, наказав король зачинити за ними двері на замки та засуви. Потім він наказав покликати кухаря й наказав йому розпалити вогонь під кімнатою, і щоб горів він доти, доки залізо не почервоніє. Так кухар і зробив, – і зігрілися шестеро як слід, доки за столом сиділи, і подумали вони, що це від їжі стало їм так парко; але коли спека почала ставати все більшою і більшою і їм захотілося вийти з кімнати, вони побачили, що всі двері і вікна зачинені, – мабуть, король задумав щось недобре і вирішив їх задушити.

 – Але це йому не вдасться, – сказав той; і на якому була шапочка, – я нагоню такий холод, що ніякий жар перед ним не встоїть. – 1 він одяг свою шапочку прямо, – і настав такий мороз, що всяка спека вмить зникла, і страви на блюдах почали підмерзати.

 Минуло дві години, і король подумав, що вони від спеки вже загинули, і наказав тоді відчинити двері, щоб самому на шістьох подивитись. Відчинилися двері, і побачив він, що всі живі й здорові та ще й говорять, що їм приємно було б вийти назовні погрітися, що мороз в кімнаті такий, що замерзає навіть їжа на блюдах.

 Тоді розлючений король спустився вниз до кухаря, став його сварити й питати, чому він не виконав того, що було йому наказано.

 Але кухар відповів:

 – Але ж жару було достатньо, ось подивіться хоча б самі.

 Подивився король і побачив, що під залізною кімнатою палає неабияке вогнище; тут-то і зрозумів король, що з цими шістьма в такий спосіб нічого не поробиш.

 І став король думати-гадати знов, як би йому недобрих гостей позбутися. Покликав він головного з них і каже:

 – Хочеш, я дам тобі золота, скільки завгодно, а ти відмовся від моєї доньки.

 – О, я згоден, пане король, – відповів той,– дайте мені золота стільки, скільки слуга мій зможе понести, і я вимагати вашої доньки не стану.

 Королю це сподобалось, а той і каже:

 – Ну що ж, прийду я за ним через два тижні.

 Тоді він скликав усіх кравців, і повинні вони були сидіти два тижні поспіль і шити мішок. А коли його зшили, то повинен був той силач, що дерева з коренем виривав, взяти його на плечі і йти з ним до короля.

 І спитав король:

 – Що це за силач, який може тягти на своїх плечах цілу купу полотна? – Злякався він і подумав: «Скільки ж золота він утягне?»

 І він наказав принести цілу діжку золота, несли його шістнадцять найсильніших людей королівства, – а силач сунув золото одною рукою в мішок і каже:

 – Чого ж ви більше-то не принесли, адже цим і дна мішка не покриєш.

 Тоді наказав король перетягти сюди потрохи всю свою скарбницю. Силач і її засунув у мішок, але й після того він не наповнився навіть наполовину.

 – Тягніть більше! – кричав він, – а то цими крихтами нічого не заповниш.

 І зібрали тоді зі всієї держави сім тисяч візків золота; і все це, разом із запряженими в них биками, засунув силач у свій мішок.

 – Чого тут роздивлятися,– сказав він, треба брати все, що під руку потрапить, а інакше так цього мішка не наповниш.

 Сунув усе це він у мішок, а в ньому ще немало місця порожнього залишилося. Ось він каже:

 – Ну, діло, однак, треба кінчати, адже мішки зав’язують і коли вони неповні. – ї він? звалив мішок собі на спину й пішов разом із своїми товаришами.

 Побачив король, що одна людина понесла на спині всі багатства цілої країни, розлютився й наказав своїм вершникам сісти на коней, наздогнати шістьох і відібрати у того силача мішок. І ось два загони їх невдовзі наздогнали, і крикнули вершники:

 – Здавайтеся в полон; кидайте мішок із золотом на землю, а інакше ми вас усіх переб’ємо!

 – Та що ви кажете? – сказав той, хто в ніздрю дути вмів. – Це ми-то здамося в полон? Скоріше ви у нас усі в повітрі затанцюєте. – І він притиснув одну ніздрю і дунув у другу, та прямо на обидва кінні загони, – і розсипалася кіннота й розлетілася в повітрі над горами, над долинами у всі боки.

 Один із фельдфебелів закричав, прохаючи про пощаду, став поясняти, що поранений уже дев’ять разів, і солдат він добрий, і на образу таку ніяк не заслуговує. Тоді той став дути трохи тихше, і фельдфебель благополучно опустився на землю; і було сказано фельдфебелю:

 – Ну, а тепер повертайся додому до короля і скажи йому, нехай вишле кінноти ще більше, я і ту в повітрі всю роздмухаю.

 Почув про те король.

 – Нехай вони скоріше вбираються, тут щось не так.

 І ось принесли шестеро всі багатства до себе додому, поділили їх порівну і стали жити і поживати в розкоші до самої своєї смерті.


== Читать на русском языке ==

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)