Румпельштільцхен (Брати Ґрімм)

***

Румпельштільцхен Жив колись на світі мірошник. Був він бідний, але була у нього красуня донька. Трапилося йому якось вести з королем бесіду; і ось, щоб визвати до себе повагу, каже він королю:

– Є в мене донька така, що вміє прясти із соломи золоте прядиво.

Каже король мірошнику:

– Ця справа мені дуже подобається. Якщо донька у тебе така майстерна, як ти кажеш, то приведи її завтра до мене в замок, я подивлюся, як вона це вміє робити.

Привів мірошник дівчину до короля, відвів її король в кімнату, повну соломи, дав їй прядку, веретено й сказав:

– А тепер приймайся за роботу; але якщо ти за ніч до ранку не перепрядеш цю солому в золоте прядиво, то не минеш смерті.

Потім він сам зачинив її на ключ, і залишилася вона там сама.

Ось сидить бідна донька мірошника, не знає, що їй придумати, як своє життя врятувати, – не вміла вона із соломи прясти золотого прядива; і стало їй так лячно, що вона, нарешті, заплакала. Раптом відчиняються двері, і входить до неї в кімнату маленький чоловічок і каже:

– Добрий день, молода мірошничихо! Чого ти так гірко плачеш?

– Ах, – відповідає дівчина, – я повинна перепрясти солому на золоте прядиво, а я не знаю, як це зробити.

А чоловічок і каже:

– Що ти мені даси за те, якщо я тобі її перепряду?

– Своє намисто, – відповіла дівчина.

Узяв чоловічок у неї намисто, підсів до прядки, і турр-турр-турр – три рази обернеться веретено – ось і намотано повне мотовило золотого прядива; і так працював він до самого ранку й перепряв усю солому, і всі мотовила були повні золотого прядива.

Тільки почало сонце сходити, а король уже прийшов; як побачив він золоте прядиво, так здивувався, зрадів, але стало його серце ще більше жадібним до золота. 1 він наказав відвести доньку мірошника в другу кімнату, а була вона більша за першу і теж повна соломи, і наказав їй, якщо життя їй дороге, перепрясти всю солому за ніч.

Не знала дівчина, як їй бути, як тут горю зарадити; але знов відчинилися двері, з’явився маленький чоловічок і спитав:

– Що ти даси мені за те, якщо я перепряду тобі солому на золото?

– Дам тобі з пальця перстень, – відповіла дівчина.

Узяв чоловічок перстень, почав знов зумкотіти веретеном і до ранку перепряв усю солому в блискуче золоте прядиво. Король, побачивши цілі купи золотого прядива, зрадів, але йому й цього золота було замало, і він наказав відвести доньку мірошника в кімнату ще більшу, а було в ній повним-повно соломи, і сказав:

– Ти повинна перепрясти все це за ніч. Якщо тобі це вдасться, станеш моєю дружиною. «Хоча вона й донька мірошника, – подумав він, – але багатшої дружини мені у всьому світі не відшукати».

Ось залишилася дівчина сама, і з’явився втретє маленький чоловічок і питає:

– Що ти даси мені за те, якщо я і цього разу перепряду за тебе солому?

– У мене більше нічого нема, що я могла б віддати тобі.

– Тоді пообіцяй мені свою першу дитину, коли станеш королевою.

«Хто знає, як воно там ще буде!» – подумала донька мірошника. Та і як тут було горю зарадити? Довелося пообіцяти чоловічкові те, що він попросив; і за це людинка перепряла їй ще раз солому на золоте прядиво.

Приходить вранці король, бачить – усе зроблено, як він хотів. Влаштував він тоді весілля, і красуня, донька мірошника, стала королевою.

Народила вона через рік прекрасну дитину, а про чоловічка зовсім позабула. Як раптом входить він до неї в кімнату й каже:

– А тепер віддай мені те, що пообіцяла.

Перелякалася королева й стала йому пропонувати багатства всього королівства, щоб він тільки погодився залишити їй дитину. Але чоловічок сказав:

– Ні, мені живе миліше всіх скарбів на світі.

Засумувала королева, заплакала, і зжалився над нею чоловічок:

– Даю тобі три дні строку, – сказав він, – якщо за цей час ти дізнаєшся моє ім’я, то нехай дитина залишається в тебе.

Усю ніч королева згадувала різні імена, які колись чула, і відправила гінців по всій країні розвідати, які існують ще імена. Другого ранку з’явився маленький чоловічок, і вона почала перераховувати імена, починаючи з Каспара, Мельхіора, Бальцера, і називала всі по черзі, які тільки знала, але на кожне ім’я чоловічок відповідав:

– Ні, мене звуть не так.

Наступного дня королева наказала дізнатися у сусідів, як їх звуть, і стала називати чоловічкові незвичайні і рідкісні імена:

– А може, тебе звуть Риппенбіст, або Ганнельсваде, або Шнюрбейн?

Але він на все відповідав:

– Ні, мене звуть не так.

Третього дня повернувся гонець і сказав:

– Жодного нового імені знайти я не міг, а ось коли підійшов я до високої гори, вкритої густим лісом, де живуть одні лише лиси та зайці, побачив я маленьку хатинку, палало перед нею вогнище, і скакав через нього дуже кумедний чоловічок; він стрибав на одній нозі і кричав:

– Сьогодні печу, завтра пиво варю,

У королеви дитину відберу;

Ах, як добре, що ніхто не знає,

Що Румпельштільхцен мене називають!

Можете собі уявити, як зраділа королева, почувши це ім’я! І ось, коли до неї в кімнату невдовзі з’явився чоловічок і спитав:

– Ну, пані королево, як же мене звуть?

Вона спочатку спитала:

– Може, Кунц?

– Ні.

– А може, Гейнц?

– Ні,

– Так, мабуть, ти Румпельштільцхен!

– Це тобі сам чорт підказав, сам чорт підказав! – закричав чоловічок і так сильно топнув у гніві правою ногою, що провалився в землю до самого пояса. А потім схопив розлючено обома руками ліву ногу й сам розірвав себе навпіл.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)