Тінь (Юрій Ярмиш)

***

Тінь (Юрій Ярмиш)

Вовченя У-у жило в таких темних лісових хащах, що й сонця не бачило. От якось воно гарненько поснідало, одразу похоробрішало й на галявину вискочило.

Зирк туди, зирк сюди – чи нема часом якоїсь небезпеки?

Аж глип – позаду на землі щось темне, якась пляма, на вовка схожа.

У-у загарчало, як і годиться вовченяті, що мріє вирости дужим вовком:

– Ти хто така?

Мовчить пляма.

У-у вишкірило білі ікла:

– Ось я тебе з’їм!

А пляма мовчить...

У-у заклякло:

«А чому Вона мовчить?.. Може, Вона сильніша від мене?.. То я краще втечу!»

І У-у помчало вперед.

Озирається – не відстає пляма. Женеться!

З переляку У-у влетіло у тернові кущі, покололо собі писка. Та так боляче, що аж через голову перекрутилося...

Дивиться – що таке? Пляма вже попереду...

– Ага! –зраділо У-у.– То ти боїшся мене!

Навіть про свого поколотого писка вовченя забуло – ану за плямою!

От-от наздожене її!..

Ще дужче біжить вовченя – і пляма дужче!..

Зморилося вовченя, перепочити сіло.

І пляма сіла перед ним. Теж відсапується...

Вовченя зробило крок – і пляма крок зробила. У-у клацнуло іклами, і пляма одразу клацнула...

«А-а-а,– розсердилося вовченя.– Вона ще й кепкує з мене!.. То я тобі знаєш що зараз зроблю!»

Поблизу була річка. Вовченя з берега просто у воду й пірнуло.

Трохи лапами побовтало й до берега подалося.

Глип у річку, аж пляма вже на воді! Сидить собі, наче нічого й не сталося...

– Начувайся! – заволало розлючене вовченя. І знову в річку стрибнуло.– Тепер я неодмінно тебе втоплю!

Сидить собі на дні й бульки пускає: «Нічого, то нічого, що я бульки пускаю! – саме до себе бубонить.– Зате отієї халепи не матиму!»

Аж ув очах у вовченяти зелені вогники пішли...

Витягло його на берег Бобреня, що саме тоді під водою веслувати хвостом вчилося.

– Ти чого на дні так довго сиділо? – питається.

– Та оту темну пляму, що не відстає від мене, втопити хочу! – сердито буркнуло мокре У-у.

Бобреня аж лапками за живота взялося:

– То ж тінь! Це ж сонечко світить! Тому й тінь. І від тебе, і від мене – ось бачиш? А в лісі, де немає сонечка, й тіні немає.

– Дякую! – сердито кинуло У-у.– Я й саме б здогадалося.

Побігло воно до лісу, підібгавши хвостика, страшенно невдоволене собою. Де ж це бачено: вовченя за власною тінню ганяється! Всі ж сміятимуться з такого дурного вовченяти.

Залізло У-у в хащі й гнівалося аж до ночі. А коли на небо викотився місяць, вовченя вдруге на галявину подалося.

Гульк – аж поруч ізнову тінь. Та ще чорніша. Справді страшна!

Але вовченя вже не злякалося й не розсердилося.

– Це ж тінь від місяця! Та була від сонця, а ця – від місяця!.. У-у-у! Яке я розумне вовченя! – запишалося воно.

І одразу почало складати пісеньку:

Вовченя У-у однині –

У-У, У-у!

Не лякатиметься тіні –

У-У, У-у!

Ой, при місяці, при сивім –

У-у, У-у!

Вовча пісенька красива –

У-У, У-у!

Отак досхочу наспівавшись, вовченя У-у саме собі сказало: «На добраніч!» Вклалося під старим корчем і заснуло...

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)