Facebook InstagramPinterestTwitter
Казки іншою мовою: RU

Розумна Маргарита (грецька казка)

Казки про:
1755

Розумна Маргарита (грецька казка) Жили два брати: один багатий, другий бідний. Багатий був скупим, бездушним чоловіком. За шматок хліба бідний виносив до багатого все своє майно. Потім віддав город і хату, а сам поселився в клуні.

Якось бідний брат занедужав. Але де взяти грошей на ліки?

Була у нього розумна, добра жінка Маргарита.

– Хочеш, повернемо свій дім і город? – питає вона чоловіка.

– Ти ще й питаєш! Для цього я б і життя не пошкодував.

– Ми й так відберемо,– запевняла його дружина,– ти тільки роби все, як я казатиму.

Маргарита пішла до двоюрідної сестри, випросила у неї двох білих кролів і посадила їх у клітку.

– А тепер будемо чекати брата,– мовила Маргарита.– Тільки його побачиш, заховайся з одним кролем за горбком. Після того, як я випущу другого кроля, пережди трохи і приходь. Спитаєш: «Ти мене звала?» Оце і все.

– Добре, люба, але я не розумію, нащо це?

– Пізніше зрозумієш.
Через кілька днів бачать – іде брат. Бідний взяв одного кроля і заховався за горбок.

– Здрастуй! – звернувся багатий до Маргарити.

– Здоров був,– відказала вона.– Зачекай, я винесу стільця, побалакаємо. Бо нікуди тебе запросити. Сам знаєш.

– А брат удома?

– Немає, пішов у місто підстригатися.

– Жаль; він мені край потрібен.

– Зараз ми його покличемо,– усміхнулася Маргарита й підійшла до клітки Взяла за вуха кроля, каже:

– Біжи в перукарню, скажи хазяїну, хай іде додому.

Вона пустила кроля на землю, і той миттю зник з очей.

– Маргарито, що це ти наробила? – вигукнув старший брат.

– Послала по твого брата. Хіба він тобі не потрібен?

– Потрібен. Та хіба кріль може покликати?

– А чом би й ні?

Вони стали гомоніти про життя-буття. Аж тут нагодився Маргаритин чоловік з кролем у руках.

– Ти мене звала? – звернувся він до жінки, вкидаючи кроля у клітку, а потім до брата: – А, це ти нас ощасливив!

Але багатий і слова не міг вимовити. Він довго стояв, широко розкривши рота. Нарешті видавив із себе:

– Це правда?

– Що?

– А те, що тебе покликав додому кріль?

– Авжеж правда.

– То продайте мені цього кроля! Я заплачу за нього п’ять золотих.

– Ми не продамо його! Це наш єдиний помічник,– обізвалася Маргарита.– І прогодувати його легко. Не вимагає ні грошей, ні одежі, ні взування. А справний який!

– Даю десять золотих!

– Ми не продамо,– стояла на своєму Маргарита.

– Двадцять!

– Ні! Якщо дуже хочеш мати цього кроля, то поверни нам город і дім – це єдина наша умова.

– Я згоден,– подумавши трохи, мовив багатий брат.

– Піди спершу з моїм чоловіком до нотаріуса, підготуй усі папери, тоді віддамо тобі кроля,– сказала Маргарита.
– Хай буде по-твоєму,– погодився скупий брат.

Пішли вони в місто до нотаріуса, переписали дім і город на ім’я Маргаритиного чоловіка, а коли повернулися, вона віддала своякові обіцяного кроля.

Скупий брат приніс кроля додому, вкинув його в клітку, а слугу свого вигнав геть. Лише сказав:

– Ти дорого мені обходишся! Іди здоров...

Скупий брат дав кролю два листочки з дерева, сам добре повечеряв і ліг спати. Вранці дістав з клітки кроля, наказує:

– Принеси мені черевики, які я вчора віддав полагодити!

Випустив кроля – а того вмить і слід прочах.

Так розумна Маргарита повернула свій дім і город.