Facebook InstagramPinterestTwitter
Казки іншою мовою: RU

Про козу, сімох козенят та відьму (арабська казка)


Про козу, сімох козенят та відьму (арабська казка)

Жила собі на світі коза і було в неї семеро козенят. Щодень ішла вона пастися в степ, а коли поверталася, стукала в двері й казала козенятам:

– Відчиняйте, дітки, я принесла вам молока у вимені, дров і трави на спині.

Козенята відповідали їй:

– Дай нам помацати твій хвіст!

Якщо хвіст був гладенький, вони відчиняли двері.

Якось побачила їх відьма Гуль, підійшла до дверей і каже:

– Відчиніть, діточки, я принесла вам молока у вимені, дров і трави на спині.

А козенята їй відказують:

– Дай-но лишень помацати твій хвіст!

Переконавшись у тому, що хвіст цупкий, вони сказали їй:

– Ти відьма, не відчинимо.

Пішла відьма до перукарки та й просить:

– Причеши мені хвоста, щоб він став гладенький. Тоді зможу з’їсти сімох козиних дітей.

А перукарка їй відказує:

– Принеси лишень гребінець та шевську швайку.

Пішла відьма до єврея та й просить:

– Позич мені гребінь, щоб перукарка причесала мені хвоста. Коли він буде гладенький, я зможу з’їсти сімох козенят.

Єврей їй відповідає:

– Принеси мені яйце!

Пішла відьма до курки і просить її:

– Дай мені одне яйце для єврея. Він пообіцяв позичити гребінця для перукарки, щоб та причесала мені хвоста. Коли він буде в мене гладенький, я зможу з’їсти сімох козенят.

А курка їй на те:

– Принеси мені трохи пшениці!

Пішла відьма до молотаря й каже йому:

– Дай мені трохи пшениці для курки, тоді вона дасть мені яйце для єврея. Той пообіцяв позичити гребінець, щоб перукарка причесала мені хвоста. Коли він буде гладенький, я зможу з’їсти сімох козенят.

Молотар і відказує:

– Принеси мені трохи води!

Пішла відьма до криниці з проханням:

– Дай мені, криничко, води для молотаря, щоб він дав пшениці для курки, яка пообіцяла мені яйце для єврея. Той позичить гребінця, щоб перукарка причесала мені хвоста. Коли він стане гладенький, я зможу з’їсти сімох козенят.

Криниця їй відповідає:

– Принеси мені букет!

Пішла відьма до куща ясмину та й каже:

– Дай-но мені букет для криниці, криниця дасть води молотареві, а молотар дасть пшениці для курки, яка пообіцяла яйце для єврея. Тоді єврей позичить мені гребінець для перукарки, щоб та причесала мені хвоста. Коли він стане гладенький, я зможу з’їсти сімох козенят.

– Принеси мені трохи перегною! – відказує ясмин. Пішла відьма до собаки та й каже йому:

– Дай мені трохи перегною для ясмину, а ясмин дасть букет для криниці. Тоді криниця дасть води для молотаря, а той – пшениці для курки. Курка дасть яйце для єврея, а він позичить гребінця, щоб перукарка причесала мені хвоста. Коли він буде у мене гладенький, я зможу з’їсти сімох козенят.

– Принеси мені хліба,– відповів собака.

Пішла відьма до печі та й просить:

– Дай мені хліба для собаки, а собака за це дасть перегною. Перегній я віднесу під кущ ясмину, щоб він дав мені букет для криниці. Криниця дасть води для молотаря, а молотар – трохи пшениці для курки. Курка знесе яйце для єврея, який пообіцяв позичити гребінця для перукарки, щоб та причесала мені хвоста. Коли він буде у мене гладенький, я зможу з’їсти сімох козенят.

Піч відповідає їй:

– Принеси мені дров!

Пішла відьма по дрова і невдовзі принесла їх для печі. Піч дала їй хліба для собаки, собака – перегною для ясмину, ясмин – букет для криниці, криниця – води для молотаря, молотар – пшениці для курки, курка – яйце для єврея, єврей – гребінець для перукарки. Перукарка причесала їй хвоста, і він став у неї гладеньким.

Пішла тоді відьма до козенят та й каже їм:

– Відчиніть-но мені, дітки, я принесла вам молока в своєму вимені, дров і трави на спині.

А козенята й відказують:

– Дай лишень помацати твій хвіст!

Відчули козенята, що хвіст у відьми гладенький, і відчинили двері. Відьма увійшла до їхньої хатки й поїла їх. Але одне кульгаве козеня встигло сховатися в закутку.

Наївшись, відьма пішла собі геть. Невдовзі повернулася коза та й каже:

– Відчиніть-но, дітки, я принесла вам молока у своєму вимені, дров і трави на спині.

Але ніхто не відізвався на її голос. Вона штовхнула двері, і двері відчинилися. У хаті не було нікого. Лише згодом із закутка пришкандибало кульгаве козеня й розповіло матері, що приходила відьма та й поїла усіх братів та сестричок.

Розгнівалась коза, вилізла на дах відьминої хати й почала тупати ногами.

– Хто там тупотить по моєму дахові? – спитала відьма.– Черепицю поламаєш!

А коза й каже:

– Це я, коза. А той, хто з’їв моїх дітей, нехай вийде зі мною в степ на двобій!

Пішла відьма з козою в степ, і почали вони битися. Здолала коза відьму, розпорола їй черево, вийняла з нього своїх діточок і привела їх додому. І знову зажили вони дружно.

На цьому й казці кінець.