Жили собі чоловік та жінка, і була в них маленька донечка. Одного разу в сім’ї варили кашу з сочевиці. І саме в цей час нагодилася тітка дівчинки. Почувши запах каші, вона попросила сестру:
– Нехай твоя донечка принесе мені трохи каші!
– Гаразд! – відповіла сестра, й надвечір, коли каша зварилася, звеліла донечці віднести тітці тарілку каші.
Ступивши на поріг, небога і каже:
– Мати прислала вам каші!
Тітка взяла тарілку зі стравою.
Тим часом надворі посутеніло, і дівчинка просить тітку:
– Дозвольте мені переночувати у вас!
– Сама бачиш, у мене нема місця!
– Благаю вас, тітонько, покладіть мене хоча б у ногах! – просила дівчинка.
– Але ж там тобі буде незручно,– заперечувала тітка.
– Ну, будь ласка, тітонько, тоді хоча б під ринвою! – благала дівчинка.
– Там тебе можуть з’їсти щури,– схитрувала тітка.
– А може, на даху дозволите? – трохи не плакала небога.
– Ні, бо туди може прийти злодій і вкрасти тебе,– затялася тітка.
Дівчинка, плачучи, пішла додому. Іде й раптом бачить: з-під дерева б’є струмок. Залізла вона на дерево та й примостилася на самісінькому вершечку.
А в цей час мимо проходили четверо джинів і запримітили вони під деревом її тінь. Підійшов перший до дерева й питає:
– Хто там на дереві заховався?
– Маленька дівчинка, мене вигнала вночі рідна тітка.
І гірко заплакала.
– Не бійся мене,– сказав джин,– бійся тих, що йдуть слідом за мною.
Тим часом підійшов другий джин і питає:
– А хто це там на дереві сидить?
– Маленька дівчинка,– почулося згори.– Мене прогнала серед ночі рідна тітка.
І дівчинка знову заплакала.
– Не бійся мене,– заспокоїв її джин,– бійся тих, що йдуть слідом за мною.
Тут підійшов третій джин і питає:
– А хто це там на дереві причаївся?
– Маленька дівчинка,– відповів йому голос згори.– Мене вигнала серед ночі рідна тітка.
– Не бійся мене,– заспокоїв її джин,– бійся того, що йде слідом за мною.
Коли це надійшов четвертий.
– А хто це там на дереві вмостився?
– Маленька дівчинка,– почув він у відповідь.– Мене серед ночі вигнала з хати рідна тітка.
– Злазь! – звелів джин.– Інакше я тебе з’їм.
Дівчинка злякалася й просить його:
– Дозволь мені три рази крикнути матінці і три рази батечкові, а після цього я злізу до тебе.
– Гаразд,– погодився джин.
Дівчинка крикнула:
– Матінко! Батечку!
Та ніхто не почув її за першим разом. Тоді вона крикнула вдруге:
– Матінко!! Батечку!!
Почула її голос мати та й каже чоловікові:
– Послухай-но, чоловіче, здається, хтось кричить.
Закричала дівчинка втретє:
– Матінко, принесіть-но сюди курку, а ви, батечку, візьміть сокиру та й приходьте!
Батько з матір’ю спіймали курку, прийшли до дерева і кинули на землю. Джин нахилився, щоб з’їсти курку, а батько, не гаючись, тут-таки відтяв йому голову сокирою. Дівчинка злізла з дерева й пішла з батьками додому. Живуть вони щасливо й досі, а тітку прокляли люди.