Несарт і нечесний суддя (чеченська казка)

Йшов Молла Несарт додому – і раптом хтось сильно вдарив його ззаду по шиї. Розгніваний Несарт обернувся й гримнув на напасника:

– За що ти вдарив мене, і яке ти маєш право таке чинити?

– Пробач мені, чоловіче, я помилився,– заговорив ненайомий,– Я мав тебе за іншого, аж ти, виявляється, тільки схожий на того...

Проте хоч незнайомий і вибачився, Молла Несарт вибачення не прийняв і подав на напасника скаргу судді. Не знав Несарт, що суддя в цьому аулі й напасник були друзі. І звідки ж було знати, що суддя і той багач, який образив Несарта, тайкома стрілися й домовилися, як поводитися на суді?

І от настав день суду. Молла Несарт почав скаржитися судді на зухвалість багача, який завдав йому нечуваної образи,– а суддя навіть слухати не хоче. Та від Несарта просто так не відчепишся! Тож суддя, аби створити видимість справедливості, сказав:

– Візьми від звинуваченого один карбованець та й по всьому!

– А в мене грошей при собі немає,– відповів багач.

– То сходи додому та й принеси,– наказав суддя, підморгнувши багачеві,– А ми почекаємо...

Пішов багач додому. Минає година, друга, третя... Нема багача з отим карбованцем... Зрозумів тоді Молла Несарт, що його ошукано. Він підвівся з свого місця, підійшов до судді, дав йому по шиї та й каже:

– Більше чекати я не маю часу. Оскільки я завдав тобі такої ж образи, як твій друг мені, то візьми у нього мого карбованця та й по всьому!..