Почув про хитромудрого Моллу Несарта великий завойовник шах Тамерлан і вирішив подивитися на нього та й заразом перевірити його дотепність.
Покликали Несарта до шаха. Люди бувалі порадили: «Без подарунка до грізного шаха не приходь!»
Поніс Молла Несарт шахові смаженого гусака. Йшов-ішов та й зголоднів. Спершу терпів, а далі терпець урвався: відламав гусячу ніжку та й з’їв. Приходить до шаха й подає йому свій подарунок. Шах обдивився гусака, постеріг, що немає однієї ноги, і розгнівався:
– Як ти смів одноногого гусака мені принести? Де його друга нога?
– Друга нога? – здивувався Несарт.– А хіба бувають і двоногі гуси? Оце так диво дивнеє! І чому це аллах іншим дав двоногих гусей, а нам тільки одноногих?!
– Ти що, за дурня мене маєш? Де ти бачив одноногих гусей? – зарепетував шах.
– Ходімо, покажу,– спокійно відповів Несарт і повів шаха на луг, де ще раніше помітив гусака.
Гусак стояв на одній нозі, друга була підібрана під черевце. Шах вирішив вивести брехуна на чисту воду, схопив каменюку й кинув у гусака. Гусак злякався й кинувся тікати.
– Бачиш, Молло Несарте, скільки ніг у гусака? – гордо мовив шах Тамерлан.
– О наймогутніший із шахів! Що ж дивного в тім, що в мить небезпеки в гусака з’явилася друга нога? Якщо у тебе жбурнути каменем, то чи зможеш ти поручитися, що замість двох ніг у тебе з переляку не виросте чотири?
Шах не знайшовся, що відповісти, і поспішив перевести мову на інше:
– Скажи-но мені, скільки на небі зірок?
– Рівно стільки, скільки вовнинок на моїй папасі,– не замислюючись, відповів Молла Несарт.
– Ти брешеш! – вигукнув шах.
– Що ти, ліпше бути німим, аніж брехати,– образився Молла Несарт і додав: – Якщо ти не віриш мені, то перелічи вовнинки на моїй папасі, а потім перелічи зорі в небі,– не мені, а тобі стане соромно за себе.
Шах вирішив промовчати на таку нахабну відповідь і запитав:
– А де середина землі?
Молла Несарт озирнувся, побачив неподалік пагорб, вибіг на нього, уткнув на вершині палицю й мовив:
– Осьде середина землі!
– Ти знову брешеш! Я звелю своїм воїнам відрубати тобі голову! – розгнівився шах.
– О найгрізніший із шахів, стратити мене легко. Навіщо таким славним воїнам доручати таку легку справу? Звели їм ліпше перевірити, чи правду я кажу. Нехай переміряють землю – і ти сам побачиш, що бідолаха Несарт мав рацію.
– Хай тобі грець! – сплюнув шах Тамерлан, – У тебе на все готова відповідь! Іди геть з моїх очей!
А Несартові того тільки й треба було!