Був собі заможний дядько. Прийшла смерть, і він помер. Його жінка пішла до попа та й каже йому:
– Я вам, батюшко, заплачу, що схочете, тільки до ладу поховайте мого чоловіка.
Піп радий. Убирається та й іде на похорон.
Правив-правив – скільки влізло. Прийшлося до плати, – одчиняє господиня йому сундук з мідними грошима.
– Беріть, батюшко, скільки вам треба.
Набрав піп повні кишені.
Тоді вона одчиняє ще й другий сундук із срібними грошима.
Чухається піп, що йому робить.
Бере вже він і ті гроші срібні; і в пазуху напхав, і скрізь.
А тоді вона відчиняє йому і третій сундук із золотими грошима.
Дивиться піп – що робить? Набрав уже і в дві жмені; де яка була латка – він і туди напхав.
Попрощався з господинею, подякував та й іде.
Вийшовши з хати, помітив: під хлівом висить хомут з наритниками, та й каже:
– Параско, дай мені і цього хомутця!
А вона каже:
– Візьміть, батюшко.
А піп каже:
– Надінь мені його сюди, на шию.
Наділа вона йому на шию хомута, іде він. Тоді помітив, що на полиці під хлівцем лежить брус, та й каже:
– Параско, дай мені оцього брусика, дай мені сюди його, в зуби!
Так навантажився піп більше, ніж треба. Іде він помаленьку, але наритники якось ізсунулись і попали попові під ноги. Піп заплутався у наритниках та й упав, а брус посунувся йому далі в горло – піп і помер.