Лев, змія і невдячний золотар (арабська казка)

***

Лев, змія і невдячний золотар - арабська народна казка

Жив собі один дроворуб. Якось, повертаючись із лісу додому з в'язкою дров на спині, підійшов він до криниці. Поклав дрова на цямрину, й заглянув усередину. А там – чоловік, змія та лев! Хоче лев з’їсти чоловіка, але боїться змії. Побачивши дроворуба, чоловік закричав:

– Ради Бога, допоможи мені!

Спустив дроворуб мотузок і витяг бідолаху з криниці. Опинившись нагорі, той сказав дроворубові:

– Проси в мене, чого хочеш! Звати мене Ханна, я – золотар, а знайти мене можеш на великому базарі.

Відповів йому дроворуб:

– Йди собі, і нехай Господь стелить тобі щасливу дорогу!

Потім попросився лев:

– Ради Бога, врятуй мене, чоловіче добрий!

Спустив дроворуб мотузок, витяг і звіра.

Вдячний лев мовив:

– Покажи мені свій дім, щоб я міг тобі віддячити.

– Дім мій біля міських воріт,– сказав дроворуб.

І лев пішов собі в лісові хащі.

Нарешті попросилася змія:

– Якщо ти врятував тих двох, то не покинь і мене в біді!

Спустив дроворуб мотузок і витяг змію. Зітхнувши полегшено, вона сказала рятівникові:

– Візьми оці три волосинки з моєї голови. Коли настане скрутний час, спали одну волосинку – і я прийду до тебе.

Узяв дроворуб три чарівні волосинки, поклав їх у шапку, а змія поповзла своєю дорогою.

Приніс чоловік додому дрова, ліг спати, а вночі чує: хтось стукає в двері. Відчинив і побачив лева – звір волік йому корову. І сказав лев:

– Візьми собі мою сьогоднішню здобич!

Узяв корову дроворуб, частину продав, а частину спожив. Почав лев щоночі приносити дроворубові здобич: то вівцю, то барана, то корову.

Але якось злодії обікрали царську скарбницю й загубили по дорозі торбу. Знайшов лев торбу з золотом, узяв та й приніс дроворубові.

Розв’язав дроворуб торбу, а там зливки золота. Наступного дня він вирішив: «Візьму один зливок та й продам золотареві, якого врятував з криниці».

Як задумав, так і зробив: пішов на базар і почав шукати Ханну-золотаря. Входить боязко до крамниці та й каже:

– Друже, я той дроворуб, що врятував тебе від смерті. Ти велів, щоб я приходив до тебе в скрутну хвилину. Маю оце зливок золота. Хочу продати його, бо нема в мене нікого, крім Бога та тебе!

– Дай-но мені подивитися на нього! – сухо сказав золотар.

Узяв він зливок і зрозумів, що це золото – із царської скарбниці. І спитав дроворуба:

– Чи багато в тебе таких зливків?

– Аж п’ятдесят один,– признався дроворуб.

– Посидь трохи, я зараз же повернуся,– сказав золотар. А сам подався до царя.

– Довгих років тобі, володарю! Знайшов я твою пропажу, а ось зливок золота з неї,– улесливо мовив золотар.

– Де ж решта? – поцікавився цар.

– У дроворуба,– відповів золотар і показав на дроворубову хатину.

Цар, не зволікаючи, послав вояків обшукати двір дроворуба. Пішли вони, оточили двір і знайшли торбу з золотом. Схопили дроворуба, привели до царя, а тоді кинули до в’язниці. Там жорстоко його катували, допитуючи:

– Де подів решту золота?

Плакав дроворуб:

– Більше в мене ніякого золота не було!

Якось, сидячи у в’язниці, згадав дроворуб про три волосинки, що їх дала йому змія. Скинув шапку, дістав одну волосинку й спалив. Тієї ж миті з’явилася змія і спитала:

– Чого бажаєш, рятівниче мій?

– Врятуй мене від напасті! –заблагав дроворуб.

– Не бійся! – мовила змія.– Завтра приповзу я в палац. Є в царя єдиний хлопчик. Заповзу в кімнату, де він спить, і обів’ю, приладу жалом до носика. Почнуть мене відривати, але я не піддамся. Якщо вбиватимуть, то я вжалю царського сина в носик, тут йому й смерть. А ти скажи варті: «Я одірву змію». Коли покличуть тебе, скажи цареві: «Якщо я врятую дитину, ти повинен виконати всі мої бажання». Тоді й звільнять тебе.

Наступного ранку, як тільки зазоріло, зчинився в палаці страшний галас, забігали люди. Виглянув дроворуб і спитав у вартових:

– Що скоїлося?

Йому відповіли:

– Змія залізла вночі в палац, обвила царевича, і ніхто не може її одірвати від дитини.

Дроворуб і каже:

– Я можу врятувати царевича.

– Горе тобі! – вигукнули вартові.– Замовкни! Тут усі царедворці безпорадні, а що ти вдієш?

А царевич надривався від крику, бо дивився смерті в вічі. Минув полудень, настав вечір, і дроворуб знову каже вартовим:

– Підіть до царя й скажіть, що я одірву змію, а якщо не зумію, то нехай відрубає мені голову.

Переказали цареві дроворубові слова. Тоді цар і каже:

– Ведіть його!

Привели дроворуба в палац. Тут він звелів:

– Принесіть чотири хлібини та вісім варених яєць і вийдіть усі, щоб ніхто сюди не заходив!

Принесли йому чотири хлібини та вісім яєць. Зайшов дроворуб до кімнати, де була змія, і зачинив двері. Він був дуже голодний, то з’їв хліб та яйця. А тоді випустив змію через віконце, взяв хлопчика, приніс його цареві й сказав:

– Володарю! Ось твій син, здоровий і цілий!

– Проси в мене, чого хочеш! – вигукнув цар. Дроворуб попросив:

– Збери усіх своїх суддів, я хочу їм дещо розповісти! Зібрали поважних суддів, і цар спитав дроворуба:

– Що ж ти хочеш їм сказати?

– Хочу оповісти тобі, володарю, й поважним суддям незвичайну пригоду,– почав той.– Я бідний дроворуб, що заробляв по два піастри в день, чим і тримав на світі свою сім’ю. Якось, повертаючись з лісу, підійшов я до криниці, поклав на цямрину в’язку дров, щоб відпочити. Коли чую чийсь голос. Заглянув усередину й побачив там змію, лева та чоловіка. І попросився чоловік: «Урятуй мене!» Ім’я його Ханна-золотар. Витяг я його з криниці, а він і каже мені: «Я відплачу тобі за це добром!» Потім попросився і лев: «Урятуй мене’» І його я витяг, а потім і змію. Став лев щодня приносити мені свою здобич: коли корову, коли вівцю, коли барана, а змія дала мені три волосинки, щоб я спалив їх, коли потраплю в скруту. Якось приніс мені лев торбу з золотом. Розв’язав я її, взяв один зливок і вирішив: «Віднесу до того, кого визволив від лева». Приніс я той зливок до Ханни, а він побіг до тебе, володарю, й сказав, що я обікрав твою скарбницю. Потрапивши у таку безвихідь, згадав я про три волосинки і спалив одну з них. Тут-таки з’явилася змія, і я розказав їй про своє горе. Сказала мені змія: «Я піду, обів’ю царевича, і ніхто не одірве мене від нього, крім тебе, а як ти одірвеш, тоді й помилує тебе цар». Так і сталося. Випустив я змію у віконце, а сам із хлопчиком прийшов до тебе.

– А чом ти не вбив змію? – спитав цар.

– Хіба платять злом тому, хто зробив тобі добро? – здивувався дроворуб.

– Гаразд, а тепер скажи, чого ти бажаєш?

– Мій володарю, хижий звір годував мене, змія врятувала мене. Тільки оцей клятий золотар, якого я врятував від смерті, замість віддячити мені, надумав погубити мене. Хочу, щоб звелів ти повісити нечестивця над тією самою криницею, з якої я його витяг.

Наказав цар вволити бажання дроворуба. Взяли золотаря та й повісили на дубі, що ріс над криницею.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)