В одному селі в малесенькій хатинці мешкала вдова з трьома синами. Жили вони так бідно, що, крім чорного хліба, нічого й не їли. Так тривало декілька років, допоки не підросли діти.
От одного дня старший син і каже неньці:
– Спечіть, мамо, паляницю, я піду на пошуки роботу.
Зібрала жінка хлопцеві торбину та, благословивши, відпустила.
Ішов парубок густими лісами та високими горами. Як стомився, сів відпочити. Тільки дістав шматок паляниці, як де не візьметься мишка-шкряботушка.
– Добрий юначе, – просить сіренька, – пригости крихтою хліба.
– Самому нічого їсти, – сердито відказав хлопець, заховавши паляницю.
Насупилася мишка й повернулася в нірку. А парубок рушив далі. Невдовзі зустрічає його король.
– Куди це ти прямуєш, хлопче? – запитав володар.
– Шукаю роботу, – відповів юнак.
– А чи не наймишся до мене зайців пасти? – запропонував король.
– Чом би піти?! – зрадів.
– Але якщо хоч одного вуханя недорахуюсь, – попередив правитель, – вижену тебе геть.
Рано-вранці випустив хлопець зайців, а вони й розбіглися хто куди. Ловив-ловив парубок куцих, але зібрав лише половину. Розгнівався король на пастуха та прогнав.
Повернувся хлопець додому ні з чим.
– Спробую я пошукати щастя, – каже тоді матері середній син.
Спекла ненька й цьому парубку паляницю.
Здолавши чималенький шлях, хлопець сів перепочити та поїсти. Знову з’явилася мишка. Але парубок виявився таким же жадібним і прогнав сіреньку. Діставшись двору, він найнявся заячим пастухом. Але не пропрацював і дня, як розгубив усіх своїх підлеглих.
Повернувся додому з порожньою торбиною.
– Піду і я, – каже найменший син Томаш, – пошукаю заробітку.
У дорозі парубку також зустрілася сіренька мишка.
– Здрастуй, юначе, – привіталася тоненьким голосочком шкряботушка, поглянувши на паляницю.
– Пригощайся, будь ласка, – запропонував хлопець.
Поїла мишка крихту, подякувала й каже:
– За твоє добре серце дарую чарівну сопілочку. Візьми, вона в нагоді стане.
Попрощався Томаш із сіренькою та пішов собі далі.
Як дістався королівського двору, попросився на роботу. Правитель і йому наказав пасти зайців.
Тільки-но випустив Томаш куцохвостих, як вони розбіглися по всьому полю. Почав парубок звірів докупи зганяти, та все марно. Втомившись, він сів під дубом перепочити. Раптом згадав про чарівну сопілку. Як тільки перші звуки пролунали над галявиною, зайці слухняно почали наближатися до парубка. Так Томаш і привів усіх куцих додому.
Ввечері король перерахував зайців і виявилося: жоден вухань не загубився.
Пропрацювавши цілий місяць, парубок отримав від володаря багато золотих монет. Томаш повернувся додому, привіз рідним подарунків, а сіренькій мишці приніс мішечок смачного насіння.