Хто не робить, той з голоду вмирає (болгарська казка)

***

Хто не робить, той з голоду вмирає (болгарська казка)

 В одному селі жила дуже бідна родина: чоловік із жінкою, дочка і стара баба. Чоловік був роботящий і до всякого діла зугарний. Він ходив по багатих людях, працював і працював, заробляв на свою невелику сім’ю. З його праці й жили. Жінка була дуже ледача, а дівчина дивилася на матір і нічого не вчилася робити.

 Поки жив чоловік, усе було добре: він дбав і про їжу, і про дрова, і про одяг. Та якось поїхав він на ринок на молодому, необ’їждженому коні. Дорогою кінь наполохався і скинув вершника додолу. Як упав бідолаха посеред дороги, так і вмер. Довелося його рідним самим дбати про себе. Мати небіжчика була стара-престара баба і ледве ноги носила по хаті, а жінка з дочкою були дуже ледачі й нічого не вміли робити. Тож їх ніхто не хотів брати на роботу. Та одного разу влітку прийшов до них сусіда і сказав:

 – А що, сусідко, вже жнива. Знаєте, літня днина цілий рік годує. Ходіть-но з дівчиною до мене жати, заробите собі щось на зиму.

 – Ха, я дожила до такого віку, а й досі не знала, що то жнива, і зараз не піду жати. Не пущу й дочки. Вона молода, нехай погуляє, бо ще руку серпом ушкодить!

 – Коли не хочете жати,– каже сусіда,– то йдіть хоч колоски збирайте по стерні. Колос до колоса, зерно до зерна, от і зберете собі щось на зиму.

 А жінка:

 – Нащо мені те колосся? Моя свекруха дуже стара, вона помре; дочка гарна й на порі, то вийде заміж; собака десь забіжить, а я сама собі голова, якось переб’юся.

 – Що ж, твоя воля,– сказав сусіда.– Я тобі раджу, а ти роби, як собі знаєш.

 Минуло літо, минула й осінь. Прийшла зима. Холодна, люта! Завили вітрюгани, пішов сніг, понамітало кучугурів – з хати не вийти. Такої зими навіть найстаріші люди не пам’ятали. А ледачі мати з дочкою сиділи голодні й холодні.

 – От якби ти вийшла заміж,– каже якось мати дочці,– якби твоя баба померла, а собака десь подівся. А то всі живете і всі хочете їсти.

 Що дочка відповість? Дивиться у вікно надвір:

 – Мамо, поглянь скільки снігу намелося.

 – Колосся? – вигукнула голодна мати.– То збирай його скоріш, доню, збирай, ми зваримо зерна, та й наїмося.

 – Яке ще колосся мариться тобі, мамо?–здивувалася дівчина.–Снігу намелося, скрізь кучугури, дверей не можна відчинити.

 На другий чи на третій день прийшли до них сусіди, а ледачі мати з дочкою лежать мертві – повмирали з голоду й холоду.

 Так завжди буває: хто влітку не думає про зиму і не працює, той взимку мерзне й голодує. Тож до всякої роботи треба братися у свій час.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)