Мандри Котаро (японська казка)

***

Мандри Котаро (японська казка) Давно колись у невеликому селі біля моря жив собі неслухняний хлопець на ім’я Котаро, який пускав повз вуха все, що йому радили мати й односельці.

 По смерті матері Котаро так знахабнів, що всі люди його зненавиділи й обминали десятою дорогою. Залишатися в рідному селі було нестерпно, і хлопець надумав стати Момотаро, про якого змалечку наслухався, і зажити в розкошах.

 Отож спродав він хату з усім майном, купив собі човна і, набравши харчів, вирушив на ньому в море.

 На відміну від Момотаро, він не прихопив із собою ні собаки, ні фазана, а плив сам-один. Всюди, куди сягало око, були тільки небо й море, і Котаро незабаром охопив страх.

 Десь через місяць над хвилями показався острівець. Невимовно зрадівши, Котаро підплив до нього й зійшов на берег.

 «Чи є тут чудовиська? І де лежать скарби?» – думав він, заглядаючи у всі закутки, але нічогісінько не знаходив. Острівець здавався безлюдним.Та раптом у траві Котаро помітив щось схоже на іграшковий замок. Нахилив голову, придивився – навколо нього метушилося безліч малесеньких, як мурашки, створінь.

 Котаро нарешті здогадався, що потрапив на острів Карликів, які саме билися між собою. Вояки з кісками, в маленьких, як рисинки, шоломах, верхи на конях завбільшки з квасолину розмахували мечами і пищали, мов комарі.

 Котаро зареготав, схопив пальцями одного вершника – видно, полководця – разом із конем і поставив на долоню. Роздивився його і, вирішивши взяти собі на згадку, засунув у коробочку, а решту війська заходився душити. Карлики кидалися йому на ноги і завдавали дошкульних, як уколи голкою, ударів мечами.

 Врешті-решт Котаро побачив, що на цьому острівці немає якихось дорогоцінних скарбів, і вирішив перебратися на інший. Сів на човен і через кілька днів підплив до другого острівця.

 Але й тут Котаро не побачив ні людей, ні їхніх осель.

 Він уже втратив надію і присів відпочити на пагорбі. Аж раптом до нього підскочила й зупинилась якась тварина, схожа на гнідого коня. Хлопець відразу зміркував, що кінь перенесе його на той кінець острова, і стрибнув йому на спину. В ту ж мить кінь полетів мов куля, а Котаро в обличчя боляче хльоснув вітер.

 На березі якоїсь річки кінь хвилину постояв, а тоді побрався вгору схилом, що заріс деревами з товстими стовбурами. Котаро тремтів – так боявся впасти.

 Аж тут хтось зняв його з коня.

 «Що зі мною буде?» – подумав Котаро.

 В ту ж мить пролунав гучний голос:

 – Ха-ха-ха! На блосі сидить якась дивовижна істота!

 Тоді Котаро здогадався, що потрапив у Країну Велетнів, що їхав верхи на блосі, а вона повзла по нозі одного з них.

 «Тільки б не розчавили мене пальцями!» – подумав переляканий хлопець.

 Велетень поставив Котаро на долоню, забіг у високу, мов гора Фудзі, хату й гукнув:

 – Мамо, я спіймав комашку, схожу на людину!

 «Якщо в них дитина така здоровенна, то яка ж її мати?» – здивувався Котаро і глянув угору. Хтось крутив велике, наче млинове, колесо і пряв нитку, але всього його не було видно.

 – Поклади її в мішечок, щоб не втекла! – порадила мати.

 «Оце попав у халепу!» – стурбовано подумав Котаро і почав шукати в мішечку дірочку, щоб урятуватися.

 На щастя, у шві була тріщина, і Котаро, радий-радісінький, вискочив з мішечка.

 Тікав він щодуху протягом кількох годин, поки нарешті зупинився перепочити під безлюдним, як йому здалося, пагорбом.

 – Я думав, він дременув, а виявляється, сидить біля хати! – промовив той самий велетень і засунув Котаро в коробку завбільшки з комору.

 «Яка жахлива кара спіткала мене за те, що не слухався матері! Навіть жити не хочеться»,– подумав хлопець і гірко заплакав, а тоді відкрив коробочку з карликом – мовляв, погомоню з ним і трохи смуток розвію. .

 Та дивна річ – карлик був мертвий.

 «Видно, навіть карлики не можуть знести ганьби і відбирають собі життя. А я, дурний, терплю такий сором!»–дорікнув собі Котаро і знову розпачливо захлипав.

 Через якийсь час його вийняли з коробочки й поставили на величезну долоню. Він прислухався, чує – його продають хазяїнові балагана.

 Після того Котаро возили вулицями галасливого міста й за невеликі гроші показували людям.

 – Дивіться, дивіться на хлопчика, який не слухався мами і через те став отакий маленький! – від ранку до вечора кричав хазяїн балагана.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)