Facebook InstagramPinterestTwitter
Казки іншою мовою: RU

Кінська сила (українська народна казка)

Казки про:
1385

Кінська сила (українська народна казка) Був ґазда і мав дуже худого коня. Доки кінь був молодий, то робив, а як постарівся, ґазда узяв та й нагнав. Іде той кінь лісом та й здибає лева. Лев каже до коня:

– Ану поборімся.

Кінь каже:

– Знаєш що? Ходім до скали та й там поборемося.

Прийшли вони до скали. Кінь був підкований, як ударить копитами в скалу – аж іскри посипалися. Тогді каже до лева:

– Ану, чи ти так годен?

Лев як ударив лапами, аж скала стряслася, але іскри не сипалися так, як від коня. Тоді лев відійшов за кілька корчів, здибає вовка та й каже до нього:

– Видиш, брате, тут є такий звір, що як ударить копитами у скалу, аж іскри посипляться.

– Я таких їм,– каже вовк.

Але вовк не видів коня, бо був меньший, а лев видів, бо був більший. Тоді лев каже до вовка:

– Ану я тебе підойму та будеш бачити.

Лев узяв вовка в лапи, підоймив його, як стис його лапами та й задушив. Тогді лев вовка питається:

– А що, видиш?

Вовк навіть не відзивається. Поклав його лев на землю, дивиться, а він небіжчик. Тогді лев каже:

– Видиш, який ти дурний, ще і не видів, та вже умер, а якби ти вздрів, що би було?