Було таке чи й не було, а в людей печалі було чимало. Мала одна вдова дорослу дочку – звали її Деріє.
Дівчина наймитувала то в одних сусідів, то в інших – так і жили з матір’ю.
Якось дівчину попрохали витрусити килими в одних людей та й дали їй за це двадцять пара. Іде дівчина з грошима додому, аж трапилася їй циганка.
– Ворожу, дівчино, й долю розкажу,– каже циганка.
А дівчина питає:
– А за скільки ти поворожиш?
– Таж за двадцять пара.
Віддала їй дівчина двадцять пара, а циганка й наворожила:
– Дівчино, доля твоя ясна: ти скоро вийдеш заміж за бейового сина.
Сподобалось дівчині, що циганка їй таке наворожила, біжить вона до матері та й хвалиться. А мати й відповідає:
– Ой, дочко, як тобі на роду написано, так і буде!
Цю розмову підслухав їхній сусід, бей-оглу, та й думає собі: «Овва! Спить на рядні, а бачить візира вві сні!»
– Іди ж, дочко, на базар та купи сомун або піте , бо я від голоду аж заточуюсь,– загадує мати. А Деріє й одказує:
– Коли я, мамо, гроші віддала ворожці.
– Отже, не буде піте й сомуна: хай кишки пограють, а тоді сумують,– зажурилася мати, й вони полягали спати голодні.
А бей-оглу підслухав і цю розмову, а вранці, щоб подратуватися, кричить дівчині через тин:
– Деріє, Деріє! Сомун був та загув, і піте було та загуло, зате вийдеш за бей-оглу!
А дівчина відгукується:
– Таке мені судилося – й сама не збагну: буде в мене чоловік – бей-оглу.
Бей-оглу розгнівався та й замовк. А наступного дня знову:
– Деріє, Деріє! Сомун був та загув, і піте було та загуло – зате вийдеш за бей-оглу!
– Таке мені судилося – й сама не збагну: буде в мене чоловік – бей-оглу,– відгукується дівчина.
Розгнівався бей-оглу. Ото й просить матір:
– Оженіть мене, паніматко!
– То й добре,– одказує мати й несе подарунок дочці паші , щоб заручити молодят.
А бей-оглу через тин гукає:
– Деріє, Деріє! Сомун був та загув, і піте було та загуло – зате вийдеш за бей-оглу!
– Таке мені судилося – й сама не збагну: буде в мене чоловік – бей-оглу,– відповідає дівчина.
Тоді втішений бей-оглу повідомляє:
– Бей-оглу заручився з донькою паші – отак собі на язиці й запиши!
І так він гукав їй щодня, тільки дівчина відповідала: «Таке мені судилося – й сама не збагну: буде в мене чоловік – бей-оглу».
Нарешті бей-оглу розгнівався так, що довелося матері його заспокоювати:
– Не зачіпай, сину, бідняків, нащо вони тобі? Хто знає, що станеться, перш ніж зійде сонце. А ще кажуть: великі шматки кусай, та мало слів промовляй...
Не слухає син.
– А я цій дівці щодня дошкулятиму. Ти ж ба – голота, а заміж за бей-оглу хоче. Та котрий бей візьме таку убогу дівчину для свого сина?
Аж це починають свати готуватися до весілля бей-оглу з донькою паші, шиють нареченій весільні шати.
А бей-оглу знай кричить про це удовиній дочці, а та одно відповідає:
– Таке мені судилося – й сама не збагну: буде в мене чоловік – бей-оглу!
Настав день весілля, молоду в густому серпанку приводять у дім бей-оглу.
Той її зустрічає, садовить на покуті, а сам, як годиться, виходить прогулятися. Тоді молода скидає серпанок та весільні шати й говорить свекрусі:
– Я піду додому!
– Ой, що ти, дочко, хіба ж можна? Ти ж тільки-но увійшла в нашу хату, ще й словом із моїм сином не перемовилася!– умовляє її свекруха, але невістка й слухати не хоче:
– Мені твій син не до вподоби, я давно вже кохаю батькового писаря. А за твого сина я пішла, бо не хотіла перечити батькові. А ще я гадала, що твій син рівня моєму коханому, а тепер, як побачила, то й геть не хочу його,– промовила пашівна та й почимчикувала додому.
Мати молодого не знає, що й діяти: стільки грошей пропало, а молода втекла. Раптом вона згадала про сусідську дівчину: «Ця хоч і вбога, так зате гарна – візьму її». Ото йде до дівчини та й каже:
– Деріє, чи ти знаєш, що наша молода втекла? Давай ми замість неї тебе зробимо молодою!
Зраділа дівчина, йде в дім бей-оглу, вбирається у весільні шати, накидають на неї серпанок та й садовлять на покуті.
А увечері приходить молодий, веде дівчину за руку до своєї кімнати.
А рано-вранці знову біжить до тину й кричить:
– Деріє, Деріє, де ти?
Та цього разу ніхто не відгукнувся.
Тоді біжить бей-оглу до матері та й хвалиться:
– Оце вже я, мамо, таки дошкулив удовиній дочці. Зачепив словом і сьогодні, та вона промовчала!
А мати й одказує:
– Мовчи, сину, бо вдовина дочка досягла того, чого бажала. Твоя дружина – Деріє, а пашівна ще вчора втекла – ти їй не сподобався, і я мусила взяти сусідку.
– Ну, коли Деріє судилося таке, що я мав стати її чоловіком, то мені судилася вона. От і добре!
Справили вони весілля і живуть любо й мило.
* Пара – дрібна монета.
* Бей-оглу – букв.: син бея (пана).
* Сомун – паляничка.
* Піте – перепічка.