Три брати і кицька (українська народна казка)

***

Три брати і кицька (українська народна казка) Жили колись на світі чоловік та жінка. Вони мали трьох синів – Іванка, Штефанка й Романка. Коли сини підросли, чоловік сказав жінці:

– Ану спечи паляницю Іванкові. Най іде у світ – може, десь знайде свою долю.

Жінка спекла паляницю, поклала хлопцеві в торбинку і сказала:

– Щасливої дороги, синку! Йди у світ, але не будь там довго. Знайди хоч тропіки гаразду й вертайся додому, бо нам сумно без тебе.

– Добре, мамо, я скоро вернуся.

Пішов Іванко. Йшов день, два, три. На четвертий день дуже змучився. Сів собі на камінь, витягнув із торби паляницю й почав їсти. Звідкись прийшла до нього біла кицька.

– Няв-няв-няв...

– Чого тобі, кіточко? – спитав.– їсти захотіла?

– Няв-няв-няв...

– На, мені не жаль паляниці. Ади, яку велику спекла мамка.

Кицька з'їла шматок паляниці й питає Іванка:

– Куди йдеш, легіню?

Парубок здивувався:

– Де це ти навчилася по-нашому?

– Живу між вами все життя, то й навчилася,– відповіла кицька.– Куди, питаю, йдеш?

– Іду служби шукати.

– Служи у мене.

Іванко знову витріщився:

– Яка в тебе робота?

– А мишей ловити! Як зловиш золоту мишу, то дам тобі великий подарунок.

– Така робота не для мене. Я вмію орати, сіяти, молотити. Якби в селі дізналися, що я в кицьки наймався ловити мишей, то ні одна дівчина не вийшла б за мене.

– Послужи мені хоч трошки, Іванку,– умовляла кицька.

І хлопець дав згоду:

– Коли так файно просиш, то най буде.

Кицька повела Іванка до великого палацу.

Брама відчинилася, і він увійшов на широке подвір'я. Брама заперлася за ним, а кицька – шусть, сховалася в дучку. Іванко бачить, що палац – із самого золота і срібла. А довкола зелена травичка, косиці розквітли. Раптом перед ним стала золота миша, така блискуча, що не міг дивитися на неї. Довкола миші бігали срібні мишенята. Вони йому нічого не казали, і Іванко їх не чіпав. Дістав із торби паляницю та й сів собі їсти. Золота миша озвалася:

– А я теж голодна.

– Мені не жаль паляниці, мишко,– відповів Іванко і кинув їй шматок.

Минула ніч. Ранком знову з'явилася кицька. Іванко втішився. Сказав:

– Шукай собі, газдинько, кота, бо ловити мишей – не моє ремесло.

– Послужи ще одну ніч,– просила його кицька.

– Не можу, бо вже з'їв усю паляницю. Треба вертатися додому.

Кицька насипала йому до торби срібла й сказала:

– Нікому не кажи ні слова, що ти видів.

– Добре, кицько, не скажу.

Іванко вернувся додому.

Того самого дня, коли він вернувся, чоловік сказав жінці:

– Спечи дві паляниці, і най Штефанко йде у світ шукати гараздів.

Жінка спекла дві паляниці, поклала синові в торбину і сказала:

– Іди у світ, Штефанку, але не будь там довго, бо нам сумно без тебе.

– Не журіться, мамо, я скоро вернуся.

Штефанко пішов. Ішов один день, другий,

третій. У дорозі змучився і дуже зголоднів. Сів коло кринички, витягнув із торби паляницю й почав їсти. Раптом чує:

– Няв-няв-няв...

– А ти звідки взялася тут, кицько? – зрадів хлопець кішці.–Що, сапаєш у полі і їсти захотіла? Мені не шкода паляниці. На, трохи поїж.

Кицька з'їла кавалок його паляниці й спитала:

– Куди йдеш, легіню?

– Йду у світ шукати служби.

– Ти наймися в мене.

– А що робити в тебе? – здивувався хлопець.

– Будеш мишей ловити.

– Е, ні, це мені не пасує. Потому люди скажуть, що я є той легінь, який шукає легкої роботи.

– Ти послужи у мене хоч дві ночі. Я тобі добре заплачу.

– Дві ночі можу послужити.

Кицька наказала, щоб він зловив їй золоту мишу, і повела Штефанка до великого палацу. Брама відчинилася, а потім заперлася. Кицька ніби здиміла – пропала.

Штефанко ходить по двору, щипав паляницю. Коли дивиться – а перед ним золота миша зі своїми срібними мишенятами.

– Дай мені кавальчик паляниці,– попросила мишка.

– Мені не шкода паляниці, але так блищиш, аж очі болять. Ти з чистого золота?

– Із чистого, Штефанку.

– Ти, відай, дуже дорога.

– Дуже, легіню, – відповіла мишка.

Минув ще один день. Штефанко поділився із золотою мишкою й другою паляницею.

Прийшла біла кицька:

– Няв-няв-няв... Ти зловив мені золоту мишу?

– Ні, мишей ловити – не мов ремесло. Це ти можеш зробити сама. Відчини браму, піду додому, бо з'їв паляниці.

Кицька насипала йому до торби срібла й попросила:

– Не говори нікому, де ти був і що видів.

– Буду мовчати як риба,– пообіцяв хлопець.

Вернувся він додому, а батько каже матері:

– Спечи, жінко, аж три паляниці та най іде Романко у світ шукати гараздів.

Жінка спекла три паляниці, поклала в торбину й сказала наймолодшому:

– Іди, Романку, та не будь там довго, бо нам сумно без тебе.

– Не гризіться, мамо,– відповів їй син і подався у світ.

Ішов день, другий, третій. Четвертого дня вийшов на широке поле і сів коло криниці. Витягнув з торбини паляницю й почав їсти. Раптом звідкись прийшла біла кицька.

– Няв-няв-няв!

– Чого тобі, кицько? Захотіла їсти? На, мені не шкода паляниці,– відламав кавалок і дав кішечці.

Вона поїла і спитала:

– Куди йдеш, Романку?

– У світ.

– Чого?

– Шукати служби.

– Наймися у мене.

– Та що в тебе робити?

– Якщо мені зловиш золоту мишу – живою або мертвою,– то я тобі віддячу.

Хлопець почухав потилицю:

– Хоч мишей ловити – не моє ремесло, але два-три дні зможу послужити.

Романко поклав у пазуху камінь і пішов за кицькою, яка повела його до великого палацу. Брама відчинилася, увійшли на подвір'я. Кицька несподівано зникла. Там, де вона стояла, гейби з-під землі вийшла золота мишка із своїми срібними мишенятами. Романко спочатку дивився на ту мишу й нічого не сказав, а відтак розсердився:

– Якого ти дідька ходиш довкола мене? Не маєш що робити?

– Ходжу, бо я тебе не боюся,– відповіла мишка.

Хлопець розсердився ще дужче і дістав камінь з пазухи. Прицілився й потрапив миші в саму голову. Та підскочила, упала і більше не встала. І дивно, миша зникла, а на її місці з'явилася дівчина – така файна, як квітка. Вона сказала:

– Дякую, Романку, що врятував мене від миші-чарівниці. То вона обернула мене, найфайнішу на світі царівну, в білу кицьку. Чари тривали доти, поки вона була жива. Що хочеш за те, що визволив мене?

– Хочу, аби стала моєю жінкою,– відповів Романко.

Дівчина дала йому свої обидві руки, й пішла до палацу. Там справили велике весілля.

Комментариев: 3 RSS

1Віталій09-02-2017 00:56

Помилка. В казці "три брати киця" як третій брат "потрафив"-( потрапив) в саму голову. Може я помилялась? Щасти

2Лук'янюк Євген10-02-2017 01:59

"Потрафив" - діалектна форма слова "потрапив". Вона властива північно-західному діалеку. Дякуємо за спостережливість, виправимо smile

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)