У Їжачихи було двоє їжаченят – кругленькі, мов клубочки, з маленькими голочками. Одного разу покотилися клубочки – їжаченята поживи шукати. Котяться садом, котяться городом. Побачили Зайчика. Їсть Зайчик солодку морквинку. Їжачкам теж захотілось морквинки покуштувати. Тільки висунули маленькі голівки, а Зайчик як закричить:
- Геть звідси! Ви гидкі, колючі!
Прикотилися їжаченята до матусі, плачуть.
- Чому ви плачете, діточки мої любі? – запитує мати.
- Зайчик каже, що ми гидкі, колючі.
А Їжачиха пригорнула маленьких діток, приголубила їх:
- Та хіба ж ви колючі, діточки мої рідненькі, - промовила вона. Волоссячко у вас м’якесеньке, як льон. Ви ж пухнасті, кругленькі, мов м’ячики.
Комментариев: 1 RSS
1Тамара26-11-2021 21:10
Дуже гарна,добра казка