Як Їжачиха приголубила своїх діток (Василь Сухомлинський)

У Їжачихи було двоє їжаченят – кругленькі, мов клубочки, з маленькими голочками. Одного разу покотилися клубочки – їжаченята поживи шукати. Котяться садом, котяться городом. Побачили Зайчика. Їсть Зайчик солодку морквинку. Їжачкам теж захотілось морквинки покуштувати. Тільки висунули маленькі голівки, а Зайчик як закричить:

- Геть звідси! Ви гидкі, колючі!

Прикотилися їжаченята до матусі, плачуть.

- Чому ви плачете, діточки мої любі? – запитує мати.

- Зайчик каже, що ми гидкі, колючі.

А Їжачиха пригорнула маленьких діток, приголубила їх:

- Та хіба ж ви колючі, діточки мої рідненькі, - промовила вона. Волоссячко у вас м’якесеньке, як льон. Ви ж пухнасті, кругленькі, мов м’ячики.