Жило в лісі одне невиховане Мишенятко.
Вранці воно ні з ким не віталося, не говорило нікому «доброго ранку». А ввечері нікому не говорило «на добраніч».
Розсердилися на нього всі звірі у лісі. Не хочуть з ним товаришувати. Не хочуть з ним бавитися. Ягодами не пригощають.
Сумно стало Мишенятку.
Рано вранці прибігло Мишенятко до дівчинки Марічки і питається:
– Марічко, Марічко! Як мені помиритися з усіма звірами у лісі?
Марічка відповіла Мишенятку:
– Вранці треба зі всіма вітатися і казати «доброго ранку». А ввечері треба всім говорити «на добраніч». І тоді всі будуть з тобою товаришувати.
Побігло Мишенятко до зайців.
Всім зайцям сказало «доброго ранку». І татові, і мамі, і бабусі, і дідусеві, і маленькому Зайченяткові.
Усміхнулися зайці і дали Мишенятку морквину.
Побігло Мишенятко до білок. Всім білкам сказало «доброго ранку». І татові, і мамі, і бабусі, і дідусеві, і навіть маленькому білченяті.
Засміялися білки, похвалили Мишенятко.
Довго бігало Мишенятко лісом. Всім звірам, великим і маленьким, сказало «доброго ранку».
Побігло Мишенятко до Лісового Птаха. Звив своє гніздо Лісовий Птах на самому вершечку високої сосни.
– Доброго ранку! – крикнуло Мишенятко.
Голосок у Мишенятка тонкий. А сосна висока-висока. Не чує його Лісовий Птах.
– Доброго ранку! – щосили крикнуло Мишеня.
Все одно не чує його Лісовий Птах.
Нема що робити. Полізло Мишенятко на сосну.
Важко лізти Мишенятку. Чіпляється лапками за кору, за гілки. Пропливла повз Біла Хмаринка.
– Доброго ранку! – крикнуло Мишенятко Білій Хмарі.
– Доброго ранку! – тихенько відповіла Біла Хмара.
Ще вище повзе Мишенятко. Пролетів повз Літак.
– Доброго ранку, Літаку! – закричало Мишенятко.
– Доброго ранку! – голосно прогудів Літак.
Нарешті дісталося Мишенятко до вершечка дерева.
– Доброго ранку, Лісова Птахо! – сказало їй Мишенятко. – Ой, як довго я до тебе добирався!
Лісовий Птах засміявся:
– На добраніч, Мишенятко! Подивися, вже темно. Вже ніч настала. Час вже всім говорити «на добраніч».
Подивилося Мишенятко довкола – і справді: небо зовсім темне, а на небі зірки.
– Ну, тоді добраніч, Лісовий Птаху! – сказало Мишенятко.
Лісовий Птах погладив Мишенятко крилом:
– Яке ти стало гарне, Мишенятко, ввічливе! Сідай до мене на спину, я віднесу тебе до твоєї мами.