Якось борсук і куниця бігли лісовою стежкою і побачили шматок м’яса. Підбігли вони до своєї знахідки.
– Я знайшов шматок м’яса! – закричав борсук.
– Ні, це я знайшла шматок м’яса! – закричала на весь ліс куниця.
Борсук своє:
– Це я знайшов! Нема чого даремно сперечатися!
Куниця своє:
– Я перша побачила!
Так вони сперечалися-сперечалися, ледве до бійки не дійшло.
Тоді борсук запропонував:
– Ходімо до судді. Нехай він розсудить.
А суддею у цьому лісі була лисиця.
Вислухала лисиця борсука і куницю та й каже:
– Дайте мені знахідку.
Віддали борсук і куниця судді шматок м’яса. Лисиця сказала:
– Треба цей шматок поділити на дві рівні частини. Одну частину нехай візьме собі борсук, другу – куниця.
З цими словами лисиця розірвала шматок на дві частини.
– Це несправедливо, – заскавчав борсук.
– У куниці шматок більший.
– Ми цю біду виправимо, – сказала хитра лисиця і відкусила від долі куниці значну частину м’яса.
– Тепер у борсука шматок більший, – закричала куниця.
– Це несправедливо!
– Нічого! Ми і цю біду виправимо! Я люблю, щоб усе було по справедливості.
Сказавши так, лисиця знову відкусила шматок м’яса, та вже від долі борсука. Тепер виявилося, що у куниці залишився шматок більший, ніж у борсука. Тоді лисиця не розгубилась і відкусила від шматка куниці.
Отак вона вирівнювала шматки до того часу, поки від знахідки нічого не залишилося.
Мабуть, правду кажуть розумні люди: скупі і непоступливі завжди зазнають більших збитків.