Хто мій найкращий друг? (Євген Дмитренко)

У старому лісі, між високих хвойних дерев, знаходиться школа для звіряток. А у тій школі навчаються дітки багатьох усіляких тваринок: лисичок та вовків, зайчиків та хом’ячків, білочок та черепашок... І є в тій школі вчителі, які вчать писати та читати; є директор та завуч, коридори та класи, зошити та книги, уроки та перерви... і все-все-все інше, що є у звичайних школах.

І от якось на уроці, запитав вчитель у першокласників, хто їхній найкращий друг, і всі вони одразу почали вигукувати.

- Мій найкращий друг Антон, ми з ним граємо у бадмінтон! — сказав маленький сірий вовк Степан.

- Моя подруга Іринка, дала мені мандаринку! — мовила руда білочка Катерина.

- А у мене, а у мене, найкращий друг хом'як Євгене! — вигукнуло мишеня Михайло.

Всі, всі, всі розповіли про своїх друзів, окрім одного маленького зайчика Івана.

- Ну що, Іване, а хто твій найкращий друг? — запитав вчитель.

Усі звірята притихли, бо ж цікаво стало, адже з Іваном, через його на-а-айдовші вуха у класі, ніхто не хотів товаришувати.

Підійнявся зайчик, подивився на однокласників, та й мовив:

Хто мій найкращий друг? Найкращий друг це тато!

Кращого не знайдеш — татко, він як свято!

Кожен день його чекаєш, кожен день йому радієш,

Коли поряд — обіймаєш й довгі вуха свої грієш.

Він приходить пізно та йде з дому рано.

Але тато завжди поряд, коли мені погано.

Міцно обійме сина, з краплиною сльози.

Кращих друзів не знайти, ніж наші батьки.

Хто мій найкращий друг? Найкращий друг — матуся!

Поряд з ненькою рідненькою, я нічого не боюся!

Ні темряви в ночі, ні зливи за вікном,

Я відчуваю захист під маминим «крилом».

І хоч я вірних друзів у класі не знайшов,

Я знаю, що завжди зі мною мамина любов.

Вона обійме сина, з краплиною сльози.

Кращих друзів не знайти, ніж наші батьки.

І тоді, інші звірята поаплодували зайчику, бо ж кожен з них любив своїх батьків. Усім їм стало соромно, через те, що вони не хотіли товаришувати з ним.

Від тоді, у зайчика, з’явилося дуже багато нових надійних друзів.