Біжить полем Мишка-Шкряботушка. Бачить: стоїть собі теремок. Просторий, високий, красивий, двері навстіж відчинені – заходь, живи на здоров’я!
Зраділа Мишка, скоріше забігла до теремка, ще й двері за собою причинила.
Стрибає полем Жабка-Скрекотушка.
– Хто-хто в теремкові живе?
– Я, Мишка-Шкряботушка!
– Давай разом жити!
– Ні, Жабко-Скрекотушко, мені в теремку тісно! Будуй собі другий поверх!
– Гаразд,– каже Жабка-Скрекотушка.
І збудувала собі другий поверх аж на дві кімнати.
Біжить полем Зайчик-Побігайчик.
– Хто-хто в теремкові живе?
– Я, Мишка-Шкряботушка!
– Я, Жабка-Скрекотушка!
– Пустіть і мене до теремка!
– Ні, Зайчику-Побігайчику! – дружно кажуть Мишка з Жабкою.– Нам у теремкові разом буде тісно. Будуй собі третій поверх!
І збудував собі Зайчик-Побігайчик третій поверх аж на три кімнати!
Петляє полем Лисичка-Сестричка:
– Хто-хто в теремкові живе?
– Я, Мишка-Шкряботушка!
– Я, Жабка-Скрекотушка!
– Я, Зайчик-Побігайчик!
– Пустіть і мене до себе жити!
– Ой-йой! – занепокоїлись мешканці теремка.– Нам самим тут тісно! Будуй собі четвертий поверх!
І збудувала Лисичка-Сестричка власний четвертий поверх на чотири кімнати!
Сидить собі, у віконечко дивиться.
Аж полем біжить сірий Вовчик-Братик. Побачив теремок. Зупинився:
– Ой, який гарний теремок! Хто ж у ньому живе?
– Я, Мишка-Шкряботушка!
– Я, Жабка-Скрекотушка!
– Я, Зайчик-Побігайчик!
– Я, Лисичка-Сестричка!
– Тож пустіть і мене жити! – прохає Вовчик-Братик.
А мешканці теремка кожен зі свого поверху гукають йому:
– Що ти надумав, Вовчику-Братику! Ми самі в теремку ледь помістилися! Будуй собі новий поверх!
І Вовчик-Братик збудував п’ятий поверх аж на п’ять кімнат! Тільки зробив уходини – а полем сунеться Ведмідь-Набрід!
– Хто-хто в теремочку живе?
– Я, Мишка-Шкряботушка!
– Я, Жабка-Скрекотушка!
– Я, Зайчик-Побігайчик!
– Я, Лисичка-Сестричка!
– Я, Вовчик-Братик!
– Ой, який у вас гарний теремок, просторий та великий! Пустіть і мене жити! – прохає Ведмідь-Набрід.
Не можемо! – гукають мешканці теремка, лапками розмахують.– Нам тісно!
І Ведмідь-Набрід заходився будувати собі шостий поверх – аж на шість кімнат!
Збудував, поліз на свій поверх жити...
А теремок як затріщить!
Як захитається!
Набік як повалиться!
Ледь устигли звірі хто вибігти, хто з вікна Бистрибнути.
А теремка – мов не було!
Сидять собі Мишка-Шкряботушка, Жабка- Скрекотушка, Зайчик-Побігайчик, Лисичка-Сестричка, Вовчик-Братик, Ведмідь-Набрід біля купи дров, потилиці лапками чухають, ніяк не можуть згадати, хто ж перший сказав:
– Мені в теремку тісно!