Було собі два брати – один багатий, а другий убогий. От прийшли іменини багатого. Він називав повну хату гостей, а убогого брата не покликав. От убогий брат і каже:
– Піду.
Та й пішов до брата в гості.
– Брате, – каже, – рідний! Хоч я й не буду їсти й пити, а тільки надивлюсь на твоє щастя, та побажаю тобі ще більшого.
А багатий брат як закричить на нього:
– Мені не треба таких волоцюг, як ти, забирайся до чорта!
– Дарма, я піду й до чорта, – одказав убогий та й пішов.
Прийшов до мірошника та й питається:
– А скажіть, будьте ласкаві, де тут є чорти?
– Та отут у кручі, плигай – так і знайдеш! – одказав мірошник.
От тоді убогий плигнув у воду й дивиться: коли стоїть хата, він увійшов у ту хату, коли там нікого нема. Так він і заховався під припічок.
Коли це увійшов у хату один чорт, далі – другий… третій… і багато їх насходилось та й хваляться:
– От ми так досадили мірошникові – усе розриваєм та й розриваєм йому греблю, а її поправити не важко: тільки треба назламувати дубців з усякого дерева та й замостить. Тоді вже ніщо не розірве греблі.
І довго ще так вони хвалились, а далі й порозходились.
От тоді убогий брат вилазить з-під припічка, вийшов з хати та й виплив знову наверх. Потім прийшов до мірошника та й каже:
– У вас тут усе греблю розрива щось, чи що?
– Та еге ж, – одказує мірошник.
– А я знаю, чим її поправить.
– Ні, ми вже що не робили, так усе розрива.
– А як я поправлю, та уже ціла буде.
– Так ви тільки скажіть, як поправить, так вам пан за це багато грошей дасть.
От бідний брат і сказав. Греблю поправили і вже її ніхто і не розірве.
Пан за це дав бідному братові цілий віз червінців.
Як приїхав той додому, то й послав свого маленького хлопця до багатого брата по кружку, щоб міряти гроші, бо своєї у них не було.
– Що вони будуть міряти? – спитав багатий брат у хлопця.
– Та я не знаю! – одказав хлопець.
От тоді багатий брат вимазав усередині кружку медом, щоб пристало те, що мірятимуть, та й оддав хлопцеві.
Убогий брат поміряв червінці та й оддав кружку назад багатому.
Той глянув у кружку, коли ж там пристав один червінець. Він так і сплеснув руками.
– Тепер уже брат багатший за мене!
Та й пішов до нього.
– Де ти стільки грошей набрав?
Той розказав багатому усе як було.
От тоді багатий брат пішов до кручі та й плигнув у воду. Коли й побачив хату, як казав бідний брат. От тоді увійшов до неї та й сховався під припічком.
Коли це посходились чорти та й балакають:
– Тепер уже не можна розірвать греблі нам – замощено дубцями з усякого дерева. Та хто ж воно довідався про це? Може, тут у нас хто слуха, що ми розказуємо? Ану пошукаємо!
У багатого брата і пішов мороз за спиною. А чорти дуже чують духом, так скоро й найшли багатого.
І розірвали його на шматки.