Дідове хазяйство (українська народна казка)


Дідове хазяйство (українська народна казка) Жив собі дід та баба. Посила баба діда на заробітки. Спекла йому коржик. Дід положив за пазуху та й пішов.

Іде та й іде він собі, коли лежить жолудик та й пита діда.

– Де ти йдеш?

– На заробітки.

– Візьми й мене.

– Та йди.

Та й укинув його у пазуху. Пішов і пішов. Навстрічу рак та й питає діда.

– Де ти йдеш?

– На заробітки.

– Візьми й мене.

– Та як же я тебе візьму, як ти щипаєшся?

– Та я буду сам повзти.

Ішов, ішов, навстрічу йому жаба та й пита його.

– Діду, діду, де ти йдеш?

– На заробітки.

– Візьми й мене.

– Ходім.

Пішли. Ідуть та й ідуть, навстрічу їм вутка. Ну й пішли. Йдуть та й ідуть, лежить довбня. Тоді ідуть, дід несе довбню. Ідуть та й ідуть, коли лежить личко та й питається.

– Діду, діду, де ти йдеш?

– На заробітки.

– Візьми й мене.

– Ходім.

От вони ідуть та й ідуть, попереду дід іде і довбню несе і жолудик у пазусі, а за ним повзе рак, і жаба повзе, і вуточка йде, і личко повзе.

Ідуть та й ідуть, от у лісі земляночка. Увійшли у ту земляночку. Вуточку дід посадив у сінях на переводину, а жолудик укинув у піч, а рака і жабу у лоханку укинув, а довбню і личко серед хати, а сам поліз на піч.

Уходе ведмідь у земляночку, затопив у печі, підсунув лоханочку і сів. У печі горить, як розпікся жолудь, та як лопнув, та ведмедя в лоб, а ведмідь як схвативсь, та по хаті, та заплутався в личко та й упав. А дід як схватився з печі та за ту довбню, та ведмедя убив, а вуточка. «Так! Так! Так!» А дід із ведмедя шкуру зняв та бабі шубу пошив та приніс на гостинець.


Залиште відгук!

Ваш відгук опублікують після перевірки!

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)