Одного чудового суботнього ранку королева прокинулася і подивилася у вікно.
«Яка гарна сьогодні погода! – подумала королева. – Треба піти на прогулянку. Гулятиму, поки не знайду наймудрішу людину в моєму королівстві. І зроблю їй подарунок».
Вона поснідала, попрощалася зі своєю кішкою С’юкі, сіла у золоту карету і сказала кучерові:
– До Хайгетського Пагорба!
– Слухаюсь, ваша величносте, – відповів фірман. – Н-но, пішли!
Коли вони доїхали до Хайгетського Пагорба, фірман зупинив карету, щоб напоїти коней, а королева пішла купити собі риби зі смаженою картоплею. Їй раптом дуже захотілося риби зі смаженою картоплею у пакетику за один пенні.
– Ось і тобі риба зі смаженою картоплею! – сказала вона фірманові.
– Дякую, ваша величносте, – сказав кучер.
– А поки ти тут їстимеш, я прогуляюся і пошукаю наймудрішу людину в моєму королівстві.
І вона з радістю пішла гуляти вулицями Лондона.
– Доброго ранку, ваша величносте! – говорили люди.
– Доброго ранку! – відповідала королева. – Я шукаю наймудрішу людину в моєму королівстві. Хочу зробити їй подарунок. Хто на вашу думку наймудріший?
Люди чухали потилиці.
– Може, прем’єр-міністр?
– Або лорд-мер?
– Ах, ні, ні! – говорила королева.
Вона скрізь озиралася, але не бачила нікого, крім звичайних перехожих, що вийшли вранці на закупи.
– Який сьогодні чудовий день, – зітхнула королева, – пташки співають, сонце світить. Як би мені хотілося…
Але тут вона зупинилася.
Назустріч їй ішла дівчинка у жовтому капелюшку та у жовтих шкарпетках. В руках вона тримала кошик і скакалку.
Дівчинка поставила кошик з продуктами на землю і почала стрибати.
– Як гарно! – сказала королева. – А можна і мені пострибати?
– Звичайно, ваша величносте! – сказала дівчинка.
– Тільки потримай, будь ласка, мою корону! – попросила королева.
Дівчинка взяла в королеви корону і віддала їй скакалку.
Стриб-скок! Стриб-скок! До чого ж весела ця справа, як виявилося! Навколо зібралися люди. Вони плескали в долоні, а хтось навіть спробував скласти вірша, тільки вірш вийшов геть поганий.
Коли королева перестала стрибати, вона віддала дівчинці скакалку і сказала:
– Я вважаю, що стрибати через скакалку в суботу вранці – наймудріше заняття в світі. Отже, ти наймудріша в моєму королівстві, і я хочу зробити тобі подарунок. Що ти любиш найбільше?
– Виноград! – сказала дівчинка. – Тільки без кісточок.
– Чудово! – сказала королева. – Ти отримаєш у подарунок мою власну кістковиймалку.
– Вельми дякую, ваша величносте, – сказала дівчинка.
– А тепер мені треба йти, до побачення! – сказала королева.
– До побачення! – сказали всі.
Дівчинка віддала королеві корону, королева наділа корону на голову і пішла.
– Ти вже з’їв рибу зі смаженою картоплею? – запитала вона свого фірмана.
– З’їв, дякую, ваша величносте! – відповів кучер. – І коні вже напилися.
– Чудово! – сказала королева. – Тоді поїхали до палацу.
Люди на вулиці кричали і махали їм услід.
А потім пішли до крамниці та купили собі скакалки.
І тепер щосуботи вранці можна бачити, як мешканці Хайгетського Пагорба стрибають через скакалку, йдучи за покупками і назад додому.