Брехун (литовська казка)

***

Брехун (литовська казка)

Раз пан насипав повний мішок грошей, поставив його на стіл і пообіцяв віддати тому, хто найкраще брехатиме. Багато кому хотілося тих грошей, то й стали іти у маєток брехуни, але хоч скільки вони рота сушили, язиком мололи, та пан нікому з них не сказав «брешеш».

І прийшов один дуже бідний чоловік, який і собі захотів щастя попробувати, і розказує:

– Іду я оце дорогою, аж зустрічаю чоловіка, що веде кобилу. Не хотів я далі йти пішки і надумав ту кобилу купити. Чоловік просить за неї п’ять грошів, а в мене стільки не було, то я сяк-так за шість грошів кобилу й купив. Веду я кобилу, заходимо на поле, а на тому полі гречка посіяна. Кобила стала по полю качатись. Отак вона валялася, а на неї налипла земля й зернята гречки. Через три дні гречка зійшла, а ще через три дні – зацвіла, а ще через три – поспіла. Понадились куріпки у ту гречку. Я не знав, як від них і відбитися. Сплів два кошики, зв’язав їх вірьовкою і повісив кобилі на спину, а до хвоста прив’язав ціпа і велів тим ціпом бити куріпок, коли вони прилетять. Кобила так і робила. Як тільки куріпки сідали гречку подзьобати, кобила молотила їх ціпом, і вони так і падали в кошики. Кобила так багато набила куріпок, що незабаром обидва кошики були повні. Ті кошики були такі важкі, що вірьовка перерізала кобилу пополам. Перед кобили побіг собі, а зад собі. Зостався я на своїх ногах. Ішов я, ішов, і захотілось мені води напитися. Нагнувся над річкою, та нічим води зачерпнути. Думав, думав, що ж мені робити, здійняв я свій череп, набрав води і напився. Ще чимало пройшов і побачив серед поля дуб, а на верхівці того дуба люди горох молотять. Стручки гороху на землю падають, а сам горох у листі тримається. Питаю: «Люди, що ж це воно таке, що стручки падають на землю, а горох тримається і не падає?» А вони відповідають:

«Видно, в тебе не голова, а порожній горщик, як ти нічого не тямиш». Полапав я свою голову – аж у мене черепа немає. Вернувся я до річки, знайшов свого черепа, надів його на голову і далі йду. Бачу – росте біб, та такий високий, що я задер голову, а верхівки не видно. Захотів я ту верхівку побачити та й поліз на той біб. Ліз, ліз, поки й на небо добрався.

– А що чути на небі? – питає пан.

– Та те саме, що й на землі. Одні льон труть, інші молотять.

Брехун (литовська казка)

– А чим тебе там пригощали?

– Допоміг льон терти, то дали мені гречаної каші з вишкварками. Поробив я свою роботу й захотів на землю вернутися. Прийшов нате місце, де я на небо заліз, а бобу й не знайшов. Розірвав я свій сіряк на стьожки, позв’язував їх, прив’язав й почав спускатися. Спускаюся, спускаюся, аж стьожки із сіряка не вистачає. Тоді я, щоб до землі дістатися, одрізав зверху і внизу доточив. Таж все одно ще не діставало. Довелося мені плигати. Плигнув, і мої ноги загрузли по самі коліна. Ніяк не можу я ті ноги витягти. Тоді я пішов додому, взяв лопату, відкопав ноги й пішов далі.

– А де ж біб зостався? – питає пан.

– Верхівку бобу знайшов, а стеблини довжиною в п’ятдесят сажнів уже й не знайшов.

– Хто ж ту стеблину міг понести? – тоді знову питає пан.

– Ваш, пане, прадід запряг дванадцятеро коней і ту стеблину одвіз.

– А навіщо моєму прадідові та стеблина?

– Він, бачте, пас худобу, то хотів із стеблини батога вирізати.

– Брешеш! – закричав пан.– Мій прадід ніколи худоби не пас.

– Спасибі на доброму слові,– сказав бідний чоловік.– Тепер гроші мої.

Узяв мішка на спину й пішов собі, так його пан більше і не бачив.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)