Золотий птах (Брати Ґрімм)

***

Золотий птах (Брати Ґрімм) Жив колись у давнину король. Був у нього позаду замку прекрасний сад для прогулянок, і росло в тому саду дерево, на якому були золоті яблука. Коли яблука достигали, їм вели рахунок, але кожного ранку одного яблука не вистачало. Доповіли про те королю, і він наказав, щоб кожної ночі під деревом ставили варту.

 Було у короля три сини, і ось коли прийшла ніч, послав він у сад старшого. Але опівночі не зміг він зі сном боротися, і вранці знов не вистачило одного яблука. Другої ночі повинен був стерегти середній син, але і з тим сталося те ж саме: коли пробило дванадцяту, він заснув, а вранці не вистачило одного яблука. Ось прийшла черга сторожити молодшому сину; він уже було приготувався йти, але король не дуже йому довіряв і подумав, що цей упорається зі справою ще менше, ніж його брати, але під кінець він усе ж його послав.

 От ліг юнак під деревом, почав стерегти, але не допустив, щоб сон його подолав. Пробило дванадцяту, і ось у повітрі щось зашуміло; і він побачив у місячному сяйві летючого птаха, все пір’я виблискувало у нього золотом. Опустився птах на дерево, і тільки відклював він яблука, як пустив юнак у нього стрілу. Птах полетів, але потрапила стріла йому в пір’я, і одне із золотих пер упало на землю. Підняв його юнак, приніс вранці королю і розповів йому, що бачив уночі.

 Зібрав король тоді своїх радників, і всі в один голос вирішили, що таке перо, як це, дорожче, мабуть, за ціле королівство.

 – Якщо перо таке коштовне, – сказав король, – то в такому випадку мені одного буде замало, я хочу неодмінно мати цілого птаха.

 І ось вирушив у дорогу старший син; він покладався на свою розсудливість і думав, що золотого птаха він уже неодмінно здобуде.

 Пройшов він не багато, не мало і побачив на лісовій галявині лису; приклав він до плеча рушницю й націлився в неї, але лиса закричала:

 – Не вбивай мене, дам я тобі за це добру пораду. Ти на шляху за золотим птахом, і сьогодні надвечір ти прийдеш у село, де знаходяться дві корчми, – вони стоять одна навпроти другої. Одна буде освітлена яскраво, в ній весело та шумно; але ти в цю не заходь, а йди в іншу, хоча й здасться вона тобі на вигляд непоказною.

 «Як може така дурна тварина дати мені розумну пораду!» – подумав королевич і вистрелив, але в лисицю не влучив, вона розпустила свій хвіст та побігла в ліс. Потім він вирушив далі і прийшов надвечір у село, де знаходились дві корчми – в одній танцювали та

 співали, а у другої вид був жалюгідний та хмурий.

 «Був би я дурнем, – подумав він, – якби пішов у погану, жебрацьку корчму, а хорошою б погребував.» І він попрямував у веселу корчму й став проводити там час у веселощах та радощах, а про птаха та про батька й всі його добрі поради позабув.

 Минув деякий час, а старший син все додому не повертається; тоді зібрався в дорогу середній син, – захотілося йому знайти золотого птаха. Як і старшому брату, зустрілася йому лиса, дала йому добру пораду, але він теж не звернув на неї уваги. Побачив він дві корчми, і стояв коло вікна однієї з них його брат, неслися звідти веселі пісні, і брат його покликав. Не міг середній брат утриматись, зайшов у ту корчму і став там жити і веселитися.

 Знов минув деякий час, і захотілося молодшому королевичу вирушити в дорогу й випробувати долю. Але батько на це не погодився.

 – Це діло небезпечне! – сказав він. – Куди вже йому знайти золотого птаха, старші брати вже ходили. А якщо станеться і з ним якесь лихо, не зможе він із нього вибратися; адже розуму йому не вистачає.

 Але молодший усе не давав королю спокою, і той дозволив йому, нарешті, вирушити в дорогу. І сиділа знов на лісовій галявині лиса, стала просити пощадити їй життя і дала йому добру пораду. Юнак був жалісливий та сказав:

 – Лисичко, заспокойся, зла я тобі не зроблю.

 – Ти про це не пожалкуєш, – відповіла лиса, – а щоб скоріше тобі дістатися до місця, сідай-но ти до мене на хвіст.

 І тільки він сів, як пустилася лиса бігти й понеслася через гори та долини, – тільки у вухах від вітру свистіло. Прибули вони в село; простився юнак із лисою, послухався її доброї поради і зайшов, не озираючись, прямо в корчму, яка була скромніша, і спокійно там переночував.

 Наступного ранку, тільки він вийшов на поле, бачить – сидить лиса й каже:

 – Я розповім, що робити тобі далі. Йди все прямо, і підійдеш ти нарешті до замку; побачиш, що перед замком розлігся цілий загін солдат, – але ти не турбуйся, усі вони будуть спати та хропіти; пройди між ними посередині і йди прямо в замок, пройди через усі кімнати; увійдеш потім у таємну кімнату, і висить там дерев’яна клітка із золотим птахом, і стоїть із нею поряд пуста золота клітка, для більшої краси. Але, дивись, стережися, не пересаджуй птаха із простої клітки в дорогу, а інакше тобі лихо буде.

 Тільки сказала це лиса, простягнула свій хвіст, і сів на нього королевич. Понеслася лиса через ліси та гори, – тільки у вухах від вітру свистіло. Прибув він до замку і побачив усе, про що казала йому лиса. Увійшов королевич у таємну кімнату, і сидів там золотий птах у дерев’яній клітці, а золота поряд із нею стояла, і лежали в кімнаті по кутах три золоті яблуки. І він подумав, що було б смішно, якби він залишив такого прекрасного птаха в такій простій і некрасивій клітці. Він відчинив двері, схопив птаха й пересадив його в золоту клітку. Але цієї ж миті закричав птах пронизливим голосом. Прокинулись солдати, вбігли в кімнату й відвели його у в’язницю.

 Наступного ранку привели його на суд, і через те, що він у всьому зізнався, то засудили його на смертну кару. Але король сказав, що готовий його помилувати, якщо він дістане йому золотого коня, що скаче швидше за вітер, і тоді він отримає у винагороду золотого птаха.

 Вирушив королевич у дорогу; зітхнув та засумував, не знаючи, де ж йому відшукати золотого коня. І раптом побачив він старого свого друга – лису; сиділа вона біля дороги.

 – Ось бачиш, – сказала лиса, – так вийшло від того, що ти мене не послухав. Але не втрачай надії, я тобі допоможу й скажу, як здобути золотого коня. Ти повинен іти все прямо, і підійдеш до замку, – там стоїть кінь у стайні. І будуть лежати перед стайнею конюхи, але вони будуть спати і хропіти, і ти зможеш спокійно вивести золотого коня. Але ти повинен запам’ятати добре одне: сідлай його поганим сідлом із дерева та шкіри, а ніяк не золотим, що буде висіти поряд, інакше тобі лихо буде.

 Простягла лиса свій хвіст, сів на нього королевич, і понесла його лиса через ліси та гори, – тільки у вухах від вітру свистіло.

 Сталося все так, як казала лиса, – зайшов він у стайню, де стояв золотий кінь, хотів осідлати його поганим сідлом, але подумав: «Соромно не осідлати такого прекрасного коня дорогим сідлом, як це належить». Але тільки доторкнулося золоте сідло до коня, як почав він голосно іржати. Прокинулись конюхи, схопили юнака й кинули його у в’язницю.

 Наступного ранку суд приговорив його до смертної кари. Але король пообіцяв його помилувати й подарувати йому золотого коня, якщо він здобуде йому з золотого замку прекрасну королівну.

 З важким серцем вирушив юнак у дорогу, але, на щастя, він зустрів невдовзі свою вірну лисицю.

 – Слід було б тебе в нещасті покинути, – сказала лисиця, – але мені тебе шкода, і я ще раз допоможу тобі в біді. Дорога приведе тебе саме до золотого замку; туди ти прийдеш увечері, а вночі, коли все заспокоїться, вийде прекрасна королівна в купальню купатися. Коли вона буде туди входити, ти підскоч до неї і поцілуєш її один раз, тоді вона піде за тобою, і ти зможеш її увести з собою. Але тільки ніяк не погоджуйся, щоб вона перед тим прощалася з батьком-матір’ю, а інакше лихо тобі буде.

 Простягла лиса свій хвіст, сів на нього королевич, і понесла вона його через ліси та гори, – тільки від вітру у вухах гуло.

 Ось під’їхав він до золотого замку, і було все, як сказала йому лиса. Почекав він до півночі, коли все поринуло в глибокий сон, і вийшла прекрасна дівчина в купальню; тут вискочив він і поцілував її один раз. Вона сказала йому, що охоче піде за нього заміж, але стала його зі слізьми на очах молити, щоб дозволив він їй перед цим проститися з батьками. Спочатку він противився її проханням, але вона гірко заплакала, кинулася йому в ноги, і він, нарешті, поступився. І тільки підійшла дівчина до ліжка свого батька, як він миттю прокинувся, а за ним і всі решта в замку, і юнака схопили й посадили у в’язницю.

 Наступного ранку сказав йому король:

 – Ти поплатишся за це своїм життям і тільки тоді будеш помилуваний, якщо зриєш гору, що знаходиться перед моїми вікнами; і повинен це виконати на протязі восьми днів. Удасться тобі – ти отримаєш за це у винагороду мою доньку.

 Узявся королевич за роботу, став рити і копати лопатою без відпочинку, але через сім днів він побачив, як мало він зробив і що вся його робота нічого не варта, і він зовсім засмутився, – всі надії його рухнули. А на сьомий день увечері з’явилася лиса і каже:

 – Ти не вартий того, щоб я про тебе піклувалася; але йди і лягай собі спати. Я всю роботу за тебе виконаю.

 Прокинувся він наступного ранку, подивився у віконце, бачить – гори як не було. Поспішив юнак із радістю до короля і оголосив йому, що умова виконана; і чи хотів король, чи не хотів, а довелося йому своє слово виконати й віддати йому свою доньку.

 Вирушили вони разом із замку; минуло небагато часу, і ось з’явилася до них лисиця.

 – Хоча ти й володієш тепер найдорожчим, – сказала вона, – але дівчині із золотого замку належить і золотий кінь.

 – А як же мені його здобути? – питає юнак.

 – Це я тобі поясню, – відповідає лиса. – Ти спочатку відведи прекрасну дівчину до короля, який послав тебе в золотий замок; буде там нечувана радість, і вони віддадуть тобі охоче золотого коня і самі його виведуть. Миттю сідай на нього і простягни їм усім на прощання руку, а в останню чергу прекрасній дівчині; і як тільки ти візьмеш її за руку, втягни її одразу на коня і мчи що є сили, – і ніхто не зможе тебе наздогнати: той кінь летить швидше за вітер.

 Усе вдалося щасливо, і королевич повіз прекрасну дівчину на золотому коні. Але лиса їх не залишила і сказала юнаку:

 – А тепер я тобі допоможу здобути й золотого птаха. Коли ти під’їдеш до того замку, де знаходиться птах, то зніми дівчину з коня, а я вже за нею пильнувати буду. Потім в’їжджай на золотому коні у двір замку, – тебе побачать, і буде там велика радість, і вони винесуть тобі золотого птаха. Коли клітка із птахом буде у тебе в руках, ти мчи що є сили до нас назад і візьмеш знов прекрасну дівчину.

 Коли все щасливо вдалося і королевич уже збирався їхати зі своїми скарбами додому, каже йому лиса:

 – Тепер ти повинен віддячити мені за допомогу.

 – А що ж ти за це від мене хочеш? – спитав юнак.

 – Коли ми будемо в лісі, ти мене пристрель, відрубай голову та лапи.

 – Нічого сказати, добра віддяка, – сказав королевич, – цього я вже ніяк виконати не зможу.

 Каже лиса:

 – Якщо ти цього зробити не хочеш, я повинна буду тебе залишити. Але перш ніж я від тебе піду, я хочу дати тобі ще одну добру пораду: бійся двох речей – не купуй м’яса з шибениці і не сідай на край колодязя.

 Потім лиса побігла в ліс.

 Юнак подумав: «що за дивна тварина і які дивні у неї примхи. Хто ж стане купувати м’ясо з шибениці! А бажання сидіти на краю колодязя у мене ніколи не було».

 Поїхав він разом із прекрасною дівчиною далі; а шлях йшов через те село, де залишились два його брати. І був там великий натовп і багато шуму. Королевич спитав, що тут сталося, йому відповіли, що тут повинні повісити двох людей. Підійшов він – бачить, що це його два брати, які робили різні злі вчинки й прогуляли все своє майно. Він спитав, чи не можна буде їх звільнити.

 – Можна, якщо ви згодні за них заплатити, – відповіли люди, – але навіщо вам викидати гроші дарма і їх викупати?

 Але королевич, не роздумуючи, за них заплатив, і ось вони опинилися на волі і рушили далі всі разом. Потрапили вони в той самий ліс, де зустрілася їм вперше лиса. Сонце гаряче палало, а в лісі було прохолодно та приємно, і ось кажуть два брати:

 – Давайте відпочинемо біля колодязя, поїмо і нап’ємося.

 Він погодився, але за розмовами забув про поради лиси і сів на краю колодязя, не передчуваючи нічого поганого. Тоді двоє братів скинули його в колодязь, захопили дівчину, коня і птаха й попрямували до свого батька додому.

 – Ось, – кажуть вони, – привезли ми не тільки золотого птаха, а дістали ще й золотого коня і дівчину із золотого замку.

 І була там велика радість, але кінь нічого не пив, птах нічого не співав, а дівчина сиділа і все плакала.

 Але молодший брат не загинув. На щастя, колодязь виявився сухим, він упав на м’який мох, ніяк себе не ушкодив; проте вибратися він звідти не міг. Але і в тій біді його не покинула вірна лиса. Вона прибігла до нього, стала його сварити, що він забув про її пораду.

 – Але все ж таки я не можу тебе залишити, – сказала вона, – і допоможу тобі вибратися з колодязя.

 Вона наказала йому вчепитися за її хвіст і триматися міцно, і витягла його нагору.

 – Але ти ще не зовсім позбавився небезпеки, – сказала лиса. – Твої брати не впевнені у твоїй загибелі, і вони розставили по всьому лісі вартових, щоб тебе вбити, якщо тебе помітять.

 А сидів біля дороги жебрак, і ось обмінявся юнак із ним одягом і з’явився, перевдягнений, до королівського двору. Його ніхто не впізнав, але птах почав співати, кінь почав їсти, а прекрасна дівчина перестала плакати.

 Спитав король здивовано:

 – Що це значить?

 А дівчина йому каже:

 – Не знаю, мені було раніше так сумно, а тепер стало радісно. Мені здається, що з’явився мій справжній наречений.

 І вона розповіла королю про все, що сталося, хоча обидва брати й погрожували їй смертю, якщо вона проговориться. Тоді наказав король покликати до себе всіх людей, що були у замку, з’явився і юнак, перевдягнений жебраком; але дівчина миттю його впізнала й кинулася йому на шию. Злих братів схопили і стратили, а молодшого повінчали з прекрасною дівчиною, і він був призначений спадкоємцем короля.

 А що ж сталося з бідною лисицею?

 Минуло багато часу, і вирушив королевич якось знов у той самий ліс. Зустрілася йому лиса й каже:

 – Тепер у тебе є все, що ти міг собі побажати, а ось моєму нещастю ніяк не може настати кінець, але в твоїх силах мене виручити. – І стала лиса знов його просити й молити, щоб він погодився її застрелити і відрубати голову і лапи.

 Так він і зробив; і тільки виконав її прохання, як обернулася лиса юнаком, а був то не хто інший, як брат прекрасної королівни, який нарешті був звільнений від злого закляття. І тепер у них було все, щоб бути все своє життя щасливими.


== Читать на русском языке ==

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)