Facebook InstagramPinterestTwitter
Казки іншою мовою: RU

Вовк та лиса (Брати Ґрімм)

Казки про:
1940

Вовк та лиса (Брати Ґрімм) Жила лиса у вовка прислужницею, і що вовк її примушував, те лисі і доводилося робити,– від того, що була вона за нього слабша; і захотілося лисі хазяїна такого позбутися. Трапилося якось іти їм разом лісом, а вовк і каже:

– Лиса руда, дістань мені щось поїсти, а інакше я тебе з’їм!

І відповіла лиса:

– Я знаю одне селянське подвір’я, є там двійко молодих ягнят; якщо хочеш, давай одного вкрадемо.

Це вовку сподобалося, пішли вони туди; і вкрала лиса ягня, принесла його вовку, а сама побігла. З’їв вовк ягня, але цього було йому замало, захотілося йому здобути друге, і пішов він, щоб його вкрасти. Але вовк був такий незграбний, – помітила вовка мати ягняти і почала так сильно кричати і бекати, що збіглися селяни. Знайшли вони вовка і так його побили, що він, кульгаючи і виючи, прийшов до лиси.

– Ти мене, однак, добре підвела, – сказав він, – хотів я було украсти друге ягня, але спіймали мене селяни і сильно мені боки нам’яли.

А лиса каже:

– А навіщо ти такий ненажерливий?

Другого дня пішли вони знов у поле, і каже
вовк:

– Лиса руда, дістань мені щось поїсти, а інакше я тебе з’їм.

І відповіла лиса:

– Я знаю одне селянське подвір’я, сьогодні ввечері там хазяйка млинці пече, – давай їх украдемо.

Пішли вони туди, а лиса весь дім навкруги обшарила, все роздивлялася та принюхувалася, доки не дізналася, де горщики стоять, украла потім шість млинців і принесла їх вовкові.

– На тобі, їж, – сказала вона йому, а сама пішла своєю дорогою.

Проковтнув вовк млинці миттю і каже:

– Вони такі смачні, що мені ще хочеться.

Пішов та звалив усю миску на підлогу, – одні
тільки скалки залишилися. Піднявся галас, і з’явилася хазяйка, помітила вовка, стала людей кликати на допомогу. Збіглися люди, стали бити його хто чим. І побіг він, на обидві ноги кульгаючи й голосно виючи, до лиси в ліс.

– Що це ти мене так сильно підвела? – скрикнув вовк. – Спіймали мене селяни і начесали мені спину!

Відповідає лиса:

– А навіщо ти такий ненажерливий?

Третього дня вийшли вони разом на поле.

Вовк, кульгаючи, ледь встигав за лисицею, і каже їй:

– Лиса руда, дістань-но мені щось поїсти, а інакше я тебе з’їм.

Відповідає лиса:

– Я знаю одного селянина, він зарізав корову, і засолене м’ясо лежить у нього в коморі, в діжці, – давай його вкрадемо!

Сказав вовк:

– Так давай підемо скоріше разом, а ти мені допоможеш, якщо я сам вибратися не зможу.

– Що ж, підемо, мабуть, – сказала лиса і показала йому всі шляхи й лази.

1 ось дісталися вони нарешті до комори. А було там м’яса дуже багато, і вовк миттю взявся за нього й подумав: «Усе з’їм – часу вистачить». Лиса теж як слід наїлася, але все навкруги роздивлялася і часто підбіґала до дірки, через яку вони в комору залізли, і все пробувала, чи достатньо дірка широка, щоб у неї пролізти. А вовк каже:

– Лиса мила, скажи мені, чому ти все взад та вперед бігаєш і все кудись вискакуєш?

– Та треба ж подивитись, чи не йде хтось, – відповідала хитра лиса, – не їж тільки занадто багато.

Вовк каже:

– Я не піду раніше, ніж всю діжку не з’їм.

А між тим приходить у комору селянин,
почув він шерех лисячих лап. Як побачила його лиса, одразу ж вискочила назовні і вовк слідом за нею, але він так набив собі живіт, що пролізти не зміг і застряв у дірці. Узяв селянин дубину і вбив його. А лиса в ліс утекла і рада була, що такого ненажери позбулася.