Три сестри (арабська казка)

***

Три сестри - арабська народна казка

Були собі три сестри, і жили вони з того, що пряли. Якось старша сестра й каже:

– Якби зі мною одружився султанів пекар, я б досхочу наїлася хліба.

– А якби мене взяв за дружину султанів кухар, я б досхочу наїлася всіляких страв,– озвалася середульша.

– А якби мене посватав султанів син, я б народила йому двох дітей: хлопчика зі срібно-золотим волоссям і дівчинку, сльози якої викликали б дощ, а сміх – ласкаве сонце,– мовила найменша.

Саме в той час повз їхню хату проходив султанів син і почув цю розмову.

А другого дня він послав вояків по сестер. Прийшли вони до дівчат і кажуть:

– Султанів син кличе вас до себе на розмову.

– Лишенько, що ж ми такого накоїли? – злякалися сестри.

– Швидше збирайтесь! Нам ніколи з вами розбалакувати! – І вояки повели дівчат до палацу.

Тільки ввійшли, султанів син і питає старшу сестру:

– Що ти сказала вчора?

– Нічого я не казала,– відповідає та.

– Якщо не скажеш, то я звелю тебе стратити,– наполягав султаненко.

Дівчина злякалася й відповіла:

– Я сказала: «Якби зі мною одружився султанів пекар, я б досхочу наїлася хліба».

Султаненко й віддав її заміж за пекаря.

– А що ти сказала вчора? – питає він середульшу сестру.

– Я сказала, що якби мене взяв заміж султанів кухар, я б досхочу наїлася всіляких страв,– відказала дівчина.

Султаненко й віддав її заміж за кухаря.

Привели вояки третю дівчину. Султанів син і питає її.

– А що ти сказала вчора?

– Я сказала: «Якби мене посватав султанів син, я б народила йому двох дітей: хлопчика зі срібно-золотим волоссям і дівчинку, сльози якої викликали б дощ, а сміх – ласкаве сонце».

Султаненко взяв її за дружину.

Першого року вона народила сина з таким волоссям, як хотіла. А сестри тим часом послали по бабу-повитуху і намовили її, щоб казала, буцім султаненкова дружина народила цуценя.

Баба принесла скриньку, поклала в неї хлопчика і кинула в море, а всім сказала, що султаненкова дружина народила цуценя. Розгнівався султаненко і вирішив стратити дружину. Та його почала просити, благати, і він зм’як, відмовився від свого наміру.

Минув рік, і вона народила дівчинку, про яку мріяла.

Одного разу якийсь бедуїн, сидячи з жінкою на березі моря, побачив, що на хвилях гойдається скринька. Роздягтись, він підплив до неї і виніс її на берег, а відкривши, побачив у скриньці хлопчика.

– Вигодуй його, і Бог змилується над нами,– сказав він жінці.

А в того бідняка було гранатове дерево, яке родило щороку по парі плодів.

Минув іще рік, і бедуїн побачив у морі другу скриньку. Він виловив і її та й виніс на берег. А коли відкрив, то побачив у ній дівчинку. Так почали вони з дружиною виховувати хлопчика й дівчинку, яких їм подарувало море. А гранатове дерево почало родити щороку по чотири плоди.

Незабаром бідняк овдовів. Узяв він дітей і пішов у столицю до брата. Але по дорозі зустрів знайомого, який сповістив йому сумну звістку:

– Твій брат помер. Він був дуже багатий.

Зайшов бедуїн у дім свого брата, забрав його гроші й збудував на них палац, ще кращий, аніж царський. Залишив у ньому дітей, а сам вирішив провідати рідню в далеких краях.

Тим часом хлопець подружився з сином судді. Якось, коли він грався, з голови у нього злетіла шапка і всі побачили його волосся. Прочули про це заздрісні тітки й послали бабу, щоб убила його.

Прийшла баба до хлопцевої сестри та й каже:

– Пошли тобі Аллах щасливий день, донечко. Як ти живеш? Я твоя бабуся, сонечцо моє! Який чудовий цей палац! Але в ньому не вистачає лише одного.

– Чого саме? – запитала дівчина.

– Липи – покровительки мистецтва. Її садять над басейном і вона все прикрашає собою,– схитрувала стара.

– А хто знає, де росте це дерево? – питає дівчина.

– Твій брат,– відповіла баба й пішла собі. Дівчина заплакала – і тієї ж миті пішов дощ. Брат про все здогадався і побіг мерщій додому.

– Чому ти плачеш? – запитав він сестру.

Вона про все йому розповіла, і хлопець пішов шукати липу.

Ішов він, ішов, аж поки зустрів старого чоловіка.

– Добридень, дідусю! – привітався він.

– Гм,– буркнув старий,– якби це твоє вітання не випередило інших твоїх слів, тебе уже не було б на світі. Я б зірвав м’ясо з кісток твоїх. Зріж вії з моїх очей, щоб я міг спрямовувати тебе до добра.

Зрізав хлопець йому вії з очей, а старий і каже:

– А тепер іди до мого брата, він старший за мене і більше знає.

Прийшов хлопець до ще старшого чоловіка, чемно привітався з ним і зрізав йому вії.

– Твої тітки хочуть тебе вбити,– повідомив його старий.– Але ти нічого не бійся. Слухай мене уважно. Підеш далі й упрешся у великі двері. Заходь у них і побачиш перед собою великий басейн, а біля нього – горщик з липою. Будуть там і люди – одні великі, другі маленькі, з головами й безголові. І постануть перед тобою дві мармурові плити – одна червона, друга чорна. Наступиш на червону, а на чорну не ступай. Візьмеш горщик і підеш назад. Довкола загукають услід: «Убийте його, убийте його!» Але ти не бійся і не обертайся. Зрозумів?

– Гаразд,– погодився хлопець і пішов. Зробив так, як порадив старий, і повернувся до нього.

– Слава Богу,– мовив старий.– А тепер іди собі.

Прийшов хлопець до сестри, поставив горщик біля басейну й пішов собі гратися.

Побачили його тітки й послали по бабу.

– Повернувся! – сказали вони невдоволено, коли та прийшла.

Пішла баба до хлопцевої сестри й мовить:

– Ну що, правда ж, гарно? Бракує тільки одного.

– Чого? – спитала дівчина.

– Співучого кухлика,– відповіла баба.

– А хто його може дістати? – спитала дівчина.

– Твій брат,– сказала баба і щезла.

Дівчина заплакала. Невдовзі прийшов брат і питає: Що з тобою, чого ти плачеш?

Сестра розповіла про все, як було.

– Не плач,– заспокоїв її брат, поцілував у щоку й пішов до старого.

– Ось тобі клубок,– мовив той.– Як зайдеш у царську вітальню, то побачиш дітей, що гратимуться. А в колисці лежатиме немовля. Кинь дітям клубок,– вони почнуть ним бавитись,– а сам тим часом підбіжи до колиски, зніми покривало й під головою в дитини побачиш кухлика. Бери його й повертайся хутчій додому.

Три сестри - арабська народна казка-2

Хлопець зробив усе так, як порадив старий: приніс додому кухлика, поставив на полицю і забув про нього.

Повернувся додому названий батько-бедуїн і спитав:

– Звідки це?

Дівчина розповіла йому всю правду. А ввечері з кухлика вийшла дівчинка-статуетка й почала співати. Вночі повз їхній будинок проходив султаненко зі своїм візиром. Почувши музику, вони зайшли до будинку, вдавши з себе дервішів. Дівчинка миттю заховалася, а хлопець, знявши шапку, при вітався з ними. Здивувався султаненко, побачивши хлопця зі срібно-золотим волоссям, і всю ніч не міг відвести від нього очей. Згодом увійшла дівчина. Батько нагримав на неї, вона заплакала, і тут-таки пішов дощ. Султаненко й питає:

– Це твої діти?

– Ні, володарю мій,– відказав господар і розповів йому дивну історію цих дітей.

Тоді сказав йому султаненко:

– Я їхній батько і я султанів син.

– Змилуйся, володарю! – упав перед ним навколішки бедуїн.

– Устань! – підвів його султаненко й, забравши дітей, повернувся з ними додому.

А наступного дня послав по дружину й мовив:

– Повтори те, що ти колись казала.

– Якби мене взяв султаненко заміж, я б народила йому хлопчика зі срібно-золотим волоссям і дівчинку, сльози якої викликали б дощ, а сміх – ласкаве сонце.– повторила вона

Тоді султаненко привів хлопця й дівчину і сказав дружині:

– Ось твої діти!

Вона обняла їх, поцілувала і заплакала з радощів.

– Хто так жорстоко позбиткувався над тобою? – запитав її чоловік.

– Мої сестри й баба-повитуха.

Тоді султаненко послав по сестер і бабу-повитуху, наказав спалити їх на вогні й зажив з дружиною та дітьми, а бедуїна зробив своїм візиром. І прожили вони довго й щасливо в радощах та злагоді.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)