Було це в пустелі.
Зустріла черепаха страуса і запропонувала:
– Давай позмагаємося, хто з нас швидше бігає?
– Звісно ж я, – сказав страус.
– Це ще треба перевірити.
– Ну, гаразд!
Домовилися вони вранці влаштувати змагання.
А черепаха тим часом поповзла на інший край пустелі до матері. Півночі повзла.
– Завтра вранці, мамо, посидьте на цьому місці, нікуди не йдіть, попросила черепаха.
– А навіщо?
– Треба, – каже.
До ранку повернулася черепаха на своє місце, аж тут і страус наспів:
– Побігли?
– Побігли!
Прибіг страус на інший край пустелі, а черепаха вже там. Він – назад, і знову черепаха на місці.
– Як же так виходить? – запитує страус.
– А ти подумай!
– Нічого в голову не приходить, – каже страус.
– Просто ти дуже неуважний, – сказала черепаха.
– Як так? – не зрозумів страус.
– А так, – каже черепаха. – На тому краю пустелі моя мати сидить. Вона удвічі старша за мене, а ти й не помітив.