Стоптані черевички (Брати Ґрімм)

***

Стоптані черевички (Брати Ґрімм) Жив собі колись король. Було у нього дванадцять доньок, одна другої красивіша. Спали вони всі разом у одній залі, і ліжка їх стояли поряд; увечері, коли вони лягали спати, король зачиняв двері на засув. А вранці, коли двері її відчиняв, то завжди помічав, що черевики у доньок усі від танців стоптані, і ніяк він не міг зрозуміти, чому це відбувається. І наказав король оголосити на все королівство, що той, хто дізнається, де це вони по ночах танцюють, може обрати одну з них собі в дружини, а після його смерті стати королем. Але хто визветься, та на протязі трьох днів і ночей про це не дізнається, тому голову з плеч геть.

 Ось визвався невдовзі один королевич взятися за це відважне діло. Його добре привітали і ввечері відвели в кімнату, що знаходилася поряд із залою-опочивальнею. Йому приготували ліжко, і він повинен був стежити, куди королівни ходять і де танцюють; а щоб нічого вони не змогли зробити потайки або піти кудись у інше місце, то двері в залу були залишені відчиненими. Але раптом повіки у королевича налилися немов свинцем і він заснув, а коли вранці він прокинувся, виявилося, що всі дванадцять королівен ходили кудись танцювати, – черевички їх стояли в залі, але у всіх на підошвах були протерті дірки. І другого, і третього вечора сталося те ж саме: і ось відрубали королевичу без усякої жалості голову. Приходило потім ще багато інших, які бралися за це відважне діло, але всім їм довелося поплатитися життям.

 І ось сталося, що один бідний солдат, який був поранений і служити більше не міг, вирушив у те саме місто, де жив король. Зустрілася йому на шляху стара, вона спитала його, куди він іде.

 – Та я і сам точно не знаю, – відповів солдат і жартома додав: – Є у мене бажання дізнатися, де це й насправді королівни свої черевики під час танців стоптують, – ось, може, я й королем стану.

 – Та це не важко, – сказала стара. – Ти не пий вина, що піднесуть тобі ввечері, і вдай, немов міцно спиш.

 Потім дала вона йому невеликий плащ і сказала:

 – Якщо ти одягнеш його, то станеш невидимкою і зможеш тоді пробратися слідом за дванадцятьма королівнами.

 Солдат, отримавши добру пораду, вирішив взятися за це діло: набрався він сміливості і до короля нареченим з’явився. Був він прийнятий так же добре, як і інші, і на нього теж одягли королівське вбрання.

 Увечері, як прийшов час спати лягати, відвели його в кімнату поряд з опочивальнею; і коли він збирався лягти спати, прийшла старша королівна і піднесла йому келих вина; але він прив’язав до підборіддя губку, – вино все й убралося, і він ні краплини не випив. Потім ліг він у ліжко, полежав трохи й почав хропіти, немов спить найміцнішим сном. Почули це дванадцять королівен, засміялися, а старша й каже:

 – І цьому теж треба було б життя своє берегти.

 Потім вони встали, відчинили шафи, скрині і шкатулки і дістали розкішні сукні; стали перед дзеркалом наряджатися і стрибати на радощах, що невдовзі зможуть вони знов танцювати. Але одна з них, молодша, і каже:

 – Я не знаю, ви ось радієте, а у мене на душі якось важко: мабуть, із нами трапиться якесь лихо.

 – Ех ти, перелякана ворона, – сказала їй старша, – всього ти завжди боїшся! Хіба ти забула, скільки вже королевичів тут марно було? Солдату я навіть і не стала б сонного зілля підносити, цей невіглас і так не прокинеться.

 Ось королівни були вже готові й подивилися на солдата, а він очі заплющив, не ворушиться, і подумали вони, що тепер уже боятися їм нема чого. Підійшла старша до свого ліжка і постукала в нього; і опустилося миттю ліжко в підземелля, і зійшли вони одна по одній униз через підземний хід, а попереду всіх йшла старша. Солдат, бачачи все це, довго не чекав, він накинув на себе свій плащ і спустився слідом за молодшою.

 Посередині сходів він наступив їй трохи на сукню, вона перелякалася й крикнула:

 – Що це? Хто це схопив мене за сукню?

 – Та ти не вигадуй, – сказала старша, – це ти, мабуть, за крючок зачепилася.

 Ось зійшли вони всі вниз і опинилися в чудовій алеї, і було все листя на деревах срібне, і воно все сяяло і виблискувало. Солдат подумав: «Візьму-но я щось на знак доказу», – і він відломив з дерева гілку; раптом почувся страшний тріск. Молодша скрикнула:

 – Тут щось не так, – ви чули тріск?

 Але старша сказала:

 – Це салютують від радощів, що ми невдовзі звільнимо від чар наших принців.

 І вони пішли потім по другій алеї, де листя на деревах було все золоте, і, нарешті, по третій, де було листя все з чистих діамантів; і він відламав з обох дерев по гілці, і кожного разу дерево тріщало, і молодша тремтіла від страху, але старша наполягала на тому, що це салютують на знак радощів. Пішли вони далі, і ось підійшли, нарешті, до великої річки; стояло біля берега дванадцять човнів, і в кожному сиділо по прекрасному принцу, і вони чекали своїх дванадцять королівен, і кожний посадив королівну до себе в човен, солдат же сів разом із молодшою. А принц і каже:

 – Чому це човен раптом став сьогодні важчим? Доводиться мені гребти що є сили.

 – Це, мабуть, – сказала молодша, – від спекотної погоди, і мене сьогодні щось томить.

 І стояв на іншому березі красивий, яскраво освітлений замок, лунали звідти весела музика, труби та литаври.

 Перепливли принци через ріку, увійшли в замок, і кожний із них став танцювати із своєю милою. Солдат теж танцював разом із ними, ніким невидимий, і коли одна з королівен тримала келих з вином, то він весь його випив до дна, тільки вона підносила його до рота; і страшно було від того молодшій, але старша все примушувала її мовчати. Так протанцювали вони там до третьої години ранку, і ось усі черевики стопталися від танців, і довелося їм залишити свої танці. Перевезли принци їх знов через ріку, а солдат цього разу сів у передній човен, до старшої. На березі вони попрощалися зі своїми принцами й пообіцяли їм прийти знов наступної ночі. Коли вони підіймалися по сходах, солдат забіг уперед і ліг у своє ліжко; і коли дванадцять королівен поволі підіймалися, стомлені, по сходах, він уже хропів, і так голосно, щоб усі чули; і вони сказали: «Уже цю людину остерігатися нема чого». Зняли вони свої красиві сукні, сховали їх, стоптані підчас танців черевички поставили під ліжко, а самі лягли спати.

 Наступного ранку солдат вирішив нічого не розповідати, ще раз подивитися на це диво, – і ось ходив він і другої, і третьої ночі з ними разом. І все так же, як і першого разу, – вони танцювали доти, доки черевички не постоптували. Але третього разу взяв він із собою на доказ келих. Ось прийшов час йому відповідати. Узяв він із собою і сховав три гілки і келих і пішов до короля, а дванадцять королівен стояли за дверима й слухали, що він скаже.

 Коли король став питати:

 – Ну, кажи, де мої дванадцять доньок вночі всі свої черевички на танцях стоптали?

 Солдат відповів:

 – Разом із дванадцятьма принцами в підземельному замку.

 І розповів він королю все, як було, і приніс йому знаки доказу.

 Наказав тоді король покликати своїх доньок і спитав їх, чи правду каже солдат? Бачачи, що все викрилося, і якщо відмовлятися, то все одно нічого не допоможе, вони зізналися. Тоді король і каже:

 – Яку ж ти хочеш взяти собі в дружини?

 Він відповів:

 – Я-то вже немолодий, так віддайте мені старшу.

 У той же день весілля відсвяткували, і було йому обіцяно після смерті короля і все королівство.

 А принци були знов зачаровані на стільки днів спати, скільки ночей протанцювали вони разом із дванадцятьма королівнами.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)