Єринда та Єрингель (Брати Ґрімм)

***

Єринда та Єрингель (Брати Ґрімм) Стояв колись у великому та густому лісі старий замок, та жила в тому замку тільки одна стара, і була вона великою ворожкою. Удень перетворювалася вона кішкою або нічною совою, а ввечері знов приймала свою людську подобу. Вона вміла приманювати усіляких звірів та птахів, убивала їх, варила та смажила і їла. Якщо хтось підходив на сто кроків до цього замку, той зупинявся на місці та не міг рушити далі, доки вона не звільняла його від закляття; а якщо входила в те зачароване коло незаймана дівчина, ворожка обертала її на пташку, зачиняла в клітці та відносила в одну з кімнат замку. Так зібрала вона в замку сім тисяч кліток із різними дивними птахами.

 А жила в той час дівчина, звали її Єриндою, і була вона прекрасніша за всіх інших дівча і у світі. Посватався до неї такий же прекрасний юнак, звали його Єрингель, і це були перші весняні дні, – і весело, радісно було їм разом. І ось, щоб поговорити сам на сам, пішли вони якось погуляти в ліс.

 – Тільки дивись, – каже їй Єрингель, до замку близько не підходь.

 А вечір був гарний, яскраво сяяло сонне крізь дерева в темну лісову зелень, жалісливо співала горлиця над старими буками.

 Єринда кілька разів приймалася плакати, потім сіла на сонечку засмучена. Єрингелю теж

 стало сумно. І були вони такі смутні, немов повинні вони були скоро померти. Вони оглянулися– бачать, що заблукали, не знають, як їм тепер знайти дорогу додому. А сонце ще не зайшло за гори, але сховалося вже наполовину за вершинами.

 Подивився Єрингель крізь лісові зарості, он мить– стоять перед ним уже близько-близько старі стіни замку. Злякався він і стало йому по смерті страшно. А Єринда заспівала:

 – Як пташка червоногруда все жалісливо співає,

 Про загибель неминучу все голубку співає, Так жалісно, все жалісно,

 Тю-віть, тю-віть, тьох-тьох!

 Подивився Єрингель на Єринду і бачить – обернулася вона на солов’я, який співав свою тю-віть, тю-віть».

 Нічна сова з палаючими очима тричі облетіла навколо солов’я і тричі ухнула: «угу-угу-угу». І не міг Єрингель зрушити з місця, стояв немов вкопаний – ні плакати, ні слова сказані, ні рукою поворухнути, ні ногою поворухнути. Ось закотилося і сонце.

 Полетіла сова в лісові хащі, і вийшла тоді звідти горбата стара, жовта та худа; великі червоні очі, ніс крючком до самого підборіддя. Пробуркотіла щось собі під ніс, піймала солов’я та понесла із собою на руці. І слова вимовити не міг Єрингель, і з місця не зрушити йому було: зник соловей. Повернулася, нарешті, стара й каже глухим голосом:

 – Прощавай, Захіелю! Як подивиться місяць у клітинку, ти розв’яжись – та прощавай.

 Звільнився від чар Єрингель. Упав він перед старою на коліна, став молити, щоб по1 вернула вона йому назад Єринду.

 Але стара відповіла:

 – Ніколи тобі більше не бачити Єринди, – і пішла.

 Він кричав, гірко плакав та побивався, але все було дарма. «Ах, що ж мені робити тепер?» І пішов Єрингель звідти та потрапив, нарешті, в якесь чуже село; там довгий час він пас овець. Він часто ходив навколо замку, але близько до нього ніколи не підходив. І ось приснився йому вночі сон, немов знайшов він червону квітку, а в її середині велику прекрасну перлину. Квітку він зірвав і пішов до замку, і до чого він не торкався цією квіткою, все звільнялося від злих чар; і приснилося йому ще, що і Єринду він знайшов завдяки цій же квітці.

 Прокинувся він вранці і став шукати по полях та горах, чи не знайдеться де така квітка. Він усе шукав, і на дев’ятий день знайшов червону квітку. І лежала в середині квітки велика росинка – така велика, немов перлина. Пішов він із цією квіткою, і йшов цілий день та цілу ніч у напрямку замку. Він підійшов до нього на сто кроків, і ніхто його не зупинив, і ось підійшов він до самих воріт. Сильно зрадів Єрингель, доторкнувся квіткою до воріт – і розчинилися вони перед ним. Увійшов він, йде через двір, прислухається, чи не чутно де

 пташиного співу; і почув він раптом пташині голоси. Він вирушив далі і знайшов залу, а у ній ворожку, і побачив, що вона годує птахів у своїх семи тисячах кліток. Як побачила вона Єрингеля, розсердилася, сильно розлютилася, стала сваритися, плювати на нього отрутою та жовчю, але під ступитися до нього й на два кроки була неспроможна, а він на неї і не дивиться, йде собі по залі, роздивляється клітки з птахами; і бачить він багато сотень солов’їв у клітках, але як знайти йому свою Єринду?

 Придивляється він та помічає, що стара потайки дістає одну клітку з пташкою та несе її до дверей. Миттю стрибнув він за нею, доторкнувся квіткою до клітки і до старої ворожки, – тут втратила вона свою чарівну силу, і ось явилася перед ним Єринда. Вона кинулася до нього на шию, і була вона така ж красива, як і раніше. І він обернув тоді решту птахів у дівчат і повернувся додому із своєю Єриндою. Жили вони щасливо довгі-довгі роки.


== Читать на русском языке ==

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)