FacebookInstagramPinterestTwitter
Казки іншою мовою: RU

Справедливий вирок (індійська казка)

Казки про:
1311

Справедливий вирок (індійська казка) Були собі три купці. Одного звали Білобородий, другого – Безбородий, а третього – Лисий. Вони й були такі. Купці як купці – скупуваті, хитруваті, до грошей охочі.

І мали купці комору, де зберігали крам – килими, шовки, сарі, дготі й таке інше. І дуже вони боялися злодіїв, понад усе на світі. Через це й найняли в комору сторожа, якого звали Ані.

Та купців підстерігала зовсім інша біда. В коморі завелися миші й почали їсти крам.

Тоді Білобородий, Безбородий і лисий сказали сторожеві:

– Іди на базар і купи доброго кота!

– Нащо йти на базар? – відповів Ані. – Купіть мого кота.

– І скільки ж ти за нього хочеш? – питають купці.

– Та не дорого,– каже Ані. – По монеті за лапу.

Тоді Білобородий, найскупіший і найхитріший серед купців, питає:

– А в твого кота скільки лап – чотири?

– А скільки ж! – відказує сторож.

– А нам і трьох досить, по лапі на кожного,– заявляє Білобородий. – Якщо кіт добрий, то він ловитиме мишей і на трьох лапах. Ось тобі три монети, і принось у комору кота.

Ані почухав потилицю та й питає:

– Виходить, четверта лапа в кота залишиться моєю?

– Атож, твоєю,– згодилися жадібні купці.

І сторож приніс у комору свого кота. Спочатку все було гаразд, кіт старанно ганяв мишей, та незабаром сталося а ним лихо. Погнався він за мишею, упав з полиці й поламав передню праву лапу.

Пішов Ані до своїх господарів та й каже:

– Треба лікаря кликати, кота лікувати. Хто з вас, шановні купці, дасть гроші на лікаря?

– Я платив за передню ліву лапу,– відразу застеріг Білобородий,– Отож кіт поламав не мою лапу.

– А я платив за задню ліву! – вигукнув Безбородий.

– А я за задню праву! – схитрував і Лисий.

– Виходить, кіт поламав лапу, яка належить Ані,– промовив Білобородий,– То хай наш сторож і платить лікареві!

Так – то й так. Ані не став сперечатися.

Узяв він кота в мішок і пішов до лікаря. Той направив котові лапу і перев’язав її. За це Ані заплатив лікареві три монети, які одержав від купців за кота. На прощання лікар сказав:

– Поки що твій кіт поскаче на трьох лапах, а згодом і на четверту стане.

Увечері Ані знов пішов у комору сторожувати. І кота взяв.

А миші вже знали, що кіт поламав одну лапу. «Тепер,– вирішили вони,– його нема чого боятися».

Бідному котові й справді було важко ганятися на трьох лапах за мишами. Скакав він, скакав, і якось ненароком зачепив хвостом свічку. Свічка впала, спалахнула пожежа, і скоро від купецької комори та краму лишився самий попіл.

Купці як побачили, що сталося, то від жалю та жалості мало не полускалися. Прибігли до Ані й кажуть:

– Це кіт в усьому винен. Але він належить нам чотирьом. Отож за четверту частішу наших збитків маєш ти заплатити.

Але сторож тільки й мав багатства, що старе дготі на собі.

Тоді Білобородий і каже:

– Наш крам коштував тисячу рупій, і якщо ти не заплатиш четвертої частини, двісті п’ятдесят рупій, ми потягнемо тебе в суд, і тобі присудять працювати на нас до самої смерті даром!

І купці потягли сторожа до судді.

У судді найстарший і найхитріший з-поміж купців, Білобородий, виступив наперед і, показавши на кота я перев'язаною лапою, промовив:

– О наймудріший і найсправедливіший! Вислухай нашу скаргу. Цей кіт перекинув свічку і влаштував пожежу. Наша комора і весь крам згоріли. А кіт належить нам чотирьом. Тепер скажи: хіба власники кота не повинні платити за збитки порівну, кожен четверту частину?

– Повинні,– відповів суддя.

– Тоді нехай Ані й заплатить нам свою частину – двісті п’ятдесят рупій!

Тут суддя й питає:

– А чого це у вашого кота перев’язана лапа?

– Та він поламав її, коли ловив мишей, – відповідають купці. – А лікар направив її і перев’язав.

– Лікар? – перепитав суддя. Потім звернувся до Білобородого: – І скільки ж ти заплатив лікареві?

– Я нічого не платив. Бо кіт поламав не мою лапу.

– А ти скільки заплатив лікареві? – питає суддя Безбородого.

– І я нічого не платив, – відповідає той. – Я ж купував собі іншу лапу!

– То, виходить, лікареві платив ти? – звертається суддя до Лисого.

– Та що ви! – замахав руками Лисий. – Поламана лапа в кота належить нашому сторожеві. Він і заплатив лікарю.

– Он воно як! – здивувався суддя. – Сторожеві, кажете?

– Атож, оцьому,– показали купці па Ані.

– Отже, вам інші три лапи належать?

– Авжеж! – влад відповіли купці.

– А кіт,– вів далі суддя,– перекинув свічку, коли бігав на трьох здорових лапах?

– Так,– кивнули головами купці.

– А ті здорові лапи належали вам,– міркував уголос суддя. – Виходить, кіт зробив пожежу, коли бігав на ваших лапах... Ну, то сторож нічого вам не винен!

Почувши цей вирок, Білобородий, Безбородий та Лисий розлючено перезирнулись і подалися геть.

А сторож Ані, задоволений справедливим вироком, узяв кота та й пішов собі додому.