Дідусь Луї, друг усіх лісових тварин, помер. Його будинок став порожнім, покинутим на вершині пагорба. І ось восени у відкрите вікно влетіли пташки, застрибнули білки, кролики, мишки і оселилися там. Вони готуються до зими. Їх багато, але кожен знайшов собі місце. Птахи оселилися у спальні, вітальню зайняли кролики, білки зайняли кухню, миші оселилися по кутках на горищі і під підлогою.
Потім кожен знайшов собі заняття : пташки були на сторожі, зайчики запасалися дровами, білки заповнили фруктами всі шафи і всі каструлі на кухні. Мишей називають “охоронцями дому”.
Коли пішов сніг тварини почували себе безтурботно і безпечно. Але одного разу красива дама приїхала в будинок, щоб купити його. Миші підняли тривогу. Тварини не схотіли переселятися назад до холодного лісу. Тоді вони дещо придумали. Кожен сховається, займе своє місце. І коли дама прийде вони почали шуміти і бігати. Скриплять підлогою, влаштували танці на даху, грюкають дверима. Вони перестрибували від підлоги до стелі! Красива дама втекла , плачучи від жаху.
Тварин залишили свої сховища. Вони сміялися і раділи. Кожного разу, коли хтось приходив, щоб відвідати будинок, тварини вчиняють цю комедію. Скрізь почали казати, що будинок не заспокоюється, що там щось рухається, і ніхто не хоче там жити.
Якось одного грудневого вечора, коли дув вітер, і йшов, не зупиняючись, сніг, волоцюга на ім’я Леон зайшов до будинку. Він ослаб від холоду і голоду, і він впав на підлогу. Тварини почали виробляти свої номери. Будинок зарухався, але Леон не злякався, тому що він хропів так глибоко, що не відчував як будинок заворушився. Щоб тварини не робили він не прокинувся. Миші були заінтриговані. Вони підійшли потихеньку. Потім білки, пташки та кролики теж. Вони оточили волоцюгу. Зайчики побачили, що він замерз у своєму дірявому одязі. Тоді вони притулилися до нього, щоб зігріти його своїм хутром. Білки побачили, що його щоки позападали, бо він нічого не їв. Швидко вони приготували їжу з сухофруктів. Разом вони розвели вогонь у каміні. Миші вкрили його. Пташки заспівали.
Поступово, Леон зігрівся. Його щоки знову стали рожевими. Він відкрив очі. Він нічого не розуміє. Він вірить в мрію. Але птахи співають, а кролик взяв його за руку і відвів до каміна. Білки і миші готували обід. Леон бачив те про, що він навіть не мріяв. Це Різдво, ця ніч.
У цьому рухливому будинку теж ніч, і теж Різдво для тваринок і для волоцюги Леона.
У цю ніч Різдва і птиці,і білки,і кролики, і миші знали, що якщо Леон трохи плакав, то це від щастя.