Правда буває гірша за неправду (Василь Сухомлинський)

Мама послала Сергійка до сусідів позичити солі. Сергійко довго не повертався. Уже й борщ закипів, а його немає. Нарешті прийшов, приніс у банці солі. Мама й питає:

– Чого це ти так довго ходив?

– А я снідав, – каже Сергійко.

– Як снідав? – дивується мати.

– А вони запросили мене снідати...

– І що ти їм відповів?

– Нічого... Сів і поснідав.

– Який же ти нечемний, Сергійку! – розгнівалася мити. – Требо було сказати: дякую, я не голодний.

– Але ж мені дуже їсти хотілося... Сказати – не голодний... Це ж неправда. Хіба ж неправду можна говорити?

– Правда іноді буває гірша за неправду, – каже мати.

А Сергійко тепер думає: як же це так?