Необережність (японська казка)

Одній людині захотілося пограти на флейті, а флейти у нього не було. Він пішов у крамницю купити собі флейту. У крамниці він довго вибирав і оглядав одну флейту за другою, дмухав у кожну і мацав зовні і навіть усередині.

В одну з флейт він так глибоко засунув палець, що ніяк не міг витягнути його назад. Тягнув-тягнув – палець не вилазить.

Смикнув щосили – палець ще міцніше застряг. Як він не старався, а палець не рухався ні туда, ні назад. Щоб витягти палець, залишалося лише – розбити флейту. Але флейта була чужа. Отже, треба спочатку її купити.

– Вибачте, будь ласка, скільки коштує ваша флейта? – спитав він у господаря крамниці.

Господар подумав:

«Ця необережна людина надто глибоко засунула палець у мою флейту і ніяк не може звільнитися від неї. Значить, він заплатить, скільки я скажу».

І він запросив за флейту стільки, скільки коштували три флейти.

Покупець торгуватися не став і, заплативши за флейту, побіг додому, щоб удома розбити її молотком та звільнити палець.

Свою покупку йому не довелося нести ні в руках, ні в кишені: вона була натягнута на палець. Він махав пальцем на всі боки, бо палець сильно болів.

Раптом через високу бамбукову огорожу одного будинку він почув чудові звуки флейти.

Йому захотілося дізнатися, хто це так добре грає. Він навіть забув, що у нього болить палець.

У огорожі він знайшов нарешті місце, де бамбукові жердини розійшлися і між ними була щілина. Він подивився одним оком у щілину, намагаючись побачити, що робиться за огорожею. Але щілина була така вузька, що він нічого не побачив.

Тоді він ще сильніше притиснув голову до огорожі. Від цього бамбукові прути ще більше розійшлися, і йому вдалося просунути голову в щілину.

Але в цю мить прекрасна музика скінчилася, і на балконі опустили фіранку.

– Оце невдача! Ледь просунув голову, а дивитися вже нема на що!

Любитель флейти знову згадав, що в нього болить палець, і потягнув голову назад. Але його голова міцно застрягла.

Бамбукові жердини, які він розсунув чолом, тепер знову зійшлися і затиснули йому шию, як нашийник. Він смикався і крутив головою так, що огорожа тріщала.

На шум вибігли господарі будинку. Коли побачили голову, що стирчала серед бамбукових лозин огорожі, вони закричали:

– Що тобі треба? Навіщо ти сюди заліз?

– Вибачте, будь ласка, – сказав любитель флейти, – скільки коштує ваша огорожа? Я хотів би забрати її з собою.