Йдучи повз сад свого сусіда-багача, Молла Несарт побачив, що той сидить на дереві. А дерево те було старе-старе й товсте – троє чоловіків ледь-ледь могли його разом обхопити...
– Гей, сусіде,– гукнув Молла Несарт.– Пильнуй, щоб разом з деревом не впасти на землю!
– Та хіба можливо, щоб таке дерево впало? – засміявся сусід.
– Ого! Ще й як! – промовив Молла Несарт. – Поб’ємось об заклад: я тричі вдарю по дереву сокирою – й воно тут же впаде!
– А якщо не впаде? – запитав, усе ще сміючись, сусід.
– Якщо впаде – то даєш мені золотого, а як ні – то я тобі,– відповів Молла Несарт.
– Гаразд! – погодився сусід.
Молла Несарт пішов додому по сокиру, приніс її, замахнувся і вдарив по дереву раз. А воно навіть не гойднулося. Сусід ще дужче засміявся. Тоді Молла Несарт ударив удруге. Дерево й не збиралося падати. Тоді Молла Несарт кинув сокиру та й пішов у свій сад.
– Гей, гей, Несарте! – загукав з дерева сусід.– Ти програв, давай сюди золотого!
– Це ж чому я програв? – гукнув зі свого саду Молла Несарт,– Я ж ударив тільки двічі. А якби ударив я втретє, то ще невідомо, що було б!
– Ну, то вдар, удар утретє!
– Утретє я вдарю наступної весни! А ти посидь доти на дереві! – сказав Молла Несарт багачеві та й пішов собі.