Правда це чи вигадка, але за далеким-далеким морем жив собі поживав один зайчик. Був у нього дзвіночок, і любив зайчик ним видзвонювати.
Якось зайчик побіг пастися в поле, а дзвіночок свій, щоб його ніхто не взяв, повісив на невеличкому деревці.
Пішов собі зайчик, а коли повернувся, то побачив, що деревце виросло, стало високе-високе. Ніяк не міг зайчик дотягнутися до свого дзвіночка.
Тоді зайчик попросив дерево нагнутися, щоб можна було зняти дзвіночок. Але дерево відповіло:
— Хіба я мало гнулося від вітру! Ото мені клопіт — ще й заради твого дзвіночка нагинатися.
Розгнівався зайчик, пішов до сокири.
— Сокиро, сокиро, прошу тебе, зрубай дерево! Не хоче воно віддати мій дзвіночок.
Відповіла зайчикові сокира:
— Облиш мене! Не буду я дерево рубати! Нарубалася так, що аж затупіла.
Пішов зайчик до каменя:
— Каменю, каменю, прошу тебе, нагостри сокиру!
Сокира не хоче дерево зрубати, дерево не хоче мені дзвіночок віддати!
Відповів камінь:
— З якого дива буду я сокиру гострити? Скільки вже я тих сокир нагострив!
Не пощастило зайчикові і тут, пішов до води:
— Водичко, водичко, прошу тебе, змий камінь! Камінь не хоче сокиру гострити, сокира не хоче дерево рубати, дерево не хоче мені дзвіночок віддати.
Відповіла вода:
— Чого б це я камінь змивала! Я і так, відколи течу, каміння змиваю...
Пішов бідолашний зайчик до вола:
— Волику, прошу тебе, випий воду! Вода не хоче камінь змити, камінь не хоче сокиру нагострити, сокира не хоче дерево зрубати, дерево не хоче мені дзвіночок віддати!
Віл замукав:
— Не буду я воду пити, напився вже донесхочу. Дай мені спокій.
Пішов зайчик до м’ясника:
— М’яснику, прошу тебе, заріж ти вола! Віл не хоче воду випити, вода не хоче камінь змити, камінь не хоче сокиру нагострити, сокира не хоче дерево зрубати, дерево не хоче мені дзвіночок віддати.
Відповів м’ясник зайчикові:
— Не буду я вола різати! Все життя тільки й знаю, що ріжу та й ріжу. Годі!
Отоді зайчик вже не на жарт розгнівався і пішов до блохи:
— Блохо, вкуси м’ясника! М’ясник не хоче вола зарізати, віл не хоче воду випити, вода не хоче камінь змити, камінь не хоче сокиру нагострити, сокира не хоче дерево зрубати, дерево не хоче мені дзвіночок віддати.
Блоха укусила м’ясника, м’ясник пішов вола різати, віл пішов воду пити, вода пішла камінь змивати, камінь пішов сокиру гострити, сокира пішла дерево рубати. Дерево нахилилося — повернуло зайчику дзвіночок.
Узяв зайчик дзвіночок, задзвонив.
І досі дзвонить ним, якщо не перестав.