Маленька відьмочка (Олена Скуловатова)

Галинка гарно навчалася, слухалася, допомагала мамі, поливала квіти та малювала олівцями, а ще вона мала чарівну силу. Її бабусю люди вважали відьмою і прапрабабусю, і прапрапрабабусю. Відьмівство передавалося в їхній родині через покоління по жіночій лінії. Мама в це не вірила, і з часом, Галинка перестала розповідати про свої здібності.

Одного разу мама занедужала. З ранку вона не пішла на роботу, а лежала в ліжку і тихенько стогнала. Дівчинка підійшла та торкнулася лоба. Він був гарячим. Мама не відповідала на її запитання і Галинка зрозуміла, що сталася біда.

Дівчинка зайшла до комори та узяла віник, відкрила вікно, осідлала свого «коня» й вилетіла на двір. Голуби, що полюбляли підвіконня їхньої квартири для філософських бесід, перелякано розлетілися, а стара ворона Клара невдоволено сказала: «Кар, літають тут всякі…»

Маленька відьмочка набрала висоту та сховалася від сторонніх поглядів за хмарами. Це був її перший політ, але розмірковувати над його механікою вона не мала часу.

***

Приземлилася в лісі. Щойно босі ноги дівчинки, яка забулася взути черевики, так поспішала допомогти мамі, торкнулися землі, на зустріч їй вийшов сірий вовк.

− Мої вітання, юна пані, − проказав здивовано розглядаючи незнайомку.

− Добрий день, пане вовк, − ввічливо привіталася, перекидаючи ногу через потріпаний віник.

− Ви у справі тут, чи проїздом?

− У дуже важливій справі, вовчику. Моя мама тяжко хвора. Потрібні цілющі трави.

− Я знаюся на травах. Ми − вовки завжди лікуємося за допомогою рослин. Ходімо зі мною.

Дівчинка поспішила за сірим вовком. Вона знала, що з незнайомцями не варто розмовляти, але була настільки схвильована долею матусі, що зовсім забулася про це правило. Дорогою вони спілкувалися і Галинка дізналася, що вовк має діточок − трьох маленьких вовченят та красуню-дружину.

Він виявився дуже люб'язним і показав Галинці трави, які знімають жар, знижують температуру, лікують горло та позбавляють від нежиті.

За пів години дівчинка назбирала цілий пакет цілющого зілля. Вона подякувала новому другові та обіцяла завітати на гостину і принести щось смачненьке для його вовченят.

***

Мамі стало гірше. Галинка не витрачаючи часу побігла на кухню. Вона вже вміла запалювати плиту, тож поставила на вогонь велику каструлю та почала готувати відвар. Маленька відьмочка не мала рецепту, але її несвідоме містило знання накопичені пращурами, тож вона відключила логіку та віддалася відчуттям.

Зілля остудила на балконі та налила в чашечку. Перший ковток до маминих стулених вуст вдалося залити не відразу. Далі пішло легше. Змучена хвора випила все і відразу заснула.

Заснула маленька Галинка, скрутившись, немов кошеня, на килимку біля ліжка. Зранку мама прокинулася та позвала доню, яка вже поралася в хаті. Почувалася краще і Галинка налила їй ще цілющого чаю. Мама швидко одужувала, але дівчинка не зізналася, що літала в ліс, а сказала, що купила чай в аптеці біля будинку.

Коли мама остаточно одужала та пішла на роботу, Галинка дістала свій віник, пакет цукерок та пачку сосисок і полетіла в гості до нового друга. Так дівчинка та вовчик потоваришували. На них ще чекало безліч цікавих пригод разом.