– Скажи, дядечку Римусе, – поцікавився якось хлопчик, умостившись на колінах у старого негра, – а правда, що Братчик Кролик був найхитріший серед усіх-превсіх? Хитріший від Братчика Вовка, і Братчика Опосума, і Старого Лиса?
– Лише не хитріший від Братчика Черепахи, – підморгнув йому старий, вивертаючи кишені – спочатку одну, потім другу, щоб набрати тютюнових крихт для своєї люльки. – Бо найхитріший серед усіх був Братчик Черепаха!
Старий набив свою люльку і закурив.
– Ось послухай, синку, – сказав він. – Послухай, який хитрий був маленький Братчик Черепаха. Надумала якось Матінка Мідоус з дівчатками варити льодяники. І стільки сусідів зібралось на їх запрошення, що патоку довелося налити у великий казан, а вогонь розкласти надворі.
Ведмідь допомагав Матінці Мідоус носити дрова, Лис приглядав за багаттям. Вовк собак відганяв, Кролик тарілки змащував маслом, щоб льодяники до них не пристали.
А Братчик Черепаха – той заліз на крісло і обіцяв поглядати, щоб патока через край не втекла.
Сиділи вони усі разом і один одного не кривдили, бо заведено було у Матінки Мідоус: хто прийшов, залишай всі чвари за дверима.
От сидять вони, теревені правлять, а патока вже піниться потроху і булькоче. І кожен почав вихвалятися.
Кролик каже – мовляв, він від усіх швидший, а Черепаха погойдується собі у кріслі та поглядає на патоку.
Лис каже – він від усіх хитріший, а Черепаха все погойдується у кріслі.
Вовк каже – він найлютіший, а Черепаха все погойдується та й погойдується у кріслі.
Ведмідь каже, що він сильніший від усіх, а Братчик Черепаха все погойдується та й погойдується. Потім примружив око та й каже:
– Схоже на те, що мене, стару шкаралупу, вже до уваги й не беруть? Ну, ні! Чи ж дарма доводив я Братчику Кролику, що є бігуни кращі від нього? От захочу, доведу Братчику Ведмедю, що йому зі мною не впоратись.
Тут всі почали сміятися і реготати, бо на вигляд Ведмідь дуже вже сильний. От Матінка Мідоус встає і питає, як вони хочуть помірятись силою.
– Дайте мені міцну мотузку, – просить Братчик Черепаха, – я пірну під воду, а Братчик Ведмідь хай спробує витягнути мене звідти.
Всі знову – в регіт, а Ведмідь встає і каже:
– А мотузки в нас немає.
– Так, – каже Братчик Черепаха, – та й сили також.
А сам погойдується і погойдується у кріслі та поглядає, як кипить і булькоче патока.
Зрештою Матінка Мідоус сказала, що, так і бути, позичить їм свою мотузку для білизни, і поки льодяники прохолонуть у тарілках, вони можуть піти на озеро.
Братчик Черепаха сам був розміром з долоньку, так що дуже смішно було слухати, як він вихваляється, що перетягне Братчика Ведмедя. І всі попрямували на озеро. Братчик Черепаха обрав місцинку на власний смак, узявся за один кінець мотузки, а другий простягнув Ведмедю.
– Значить, так, пані та панове, – сказав він, – ви усі з Братчиком Ведмедем йдіть он у той лісочок, а я тут залишусь. Коли я крикну, хай Братчик Ведмідь тягне. Ви усі тримайтеся за той кінець, а з цим я й сам упораюсь.
Ну, всі пішли, і Братчик Черепаха залишився біля озерця один. Тоді він пірнув на дно і міцно прив’язав мотузку до велетенського корча. Потім випірнув і гукає:
– Тягни!
Накрутив Братчик Ведмідь мотузку на руку, підморгнув дівчаткам та як смикне!
Тільки Братчик Черепаха не піддався. Узяв Ведмідь мотузку обома руками та як рвоне! А тому знову хоч би що. Тоді повернувся Ведмідь, перекинув мотузку через плече і зібрався було піти геть разом з Братчиком Черепахою, та нічого в нього не вийшло: Братчик Черепаха – ані руш!
Братчик Вовк не втримався і почав допомагати Братчику Ведмедю. Але користі з того було мало. Усі вони взялися за мотузку і як налягли! А Братчик Черепаха кричить:
– Гей, ви там! Чого так погано тягнете?
Побачив Братчик Черепаха, що вони перестали тягнути, пірнув і відв’язав мотузку. А коли вони підійшли до озера, Черепаха вже сидів на бережку, ніби нічого й не сталося.
– Коли ти смикнув останній раз, ти ледь не переміг мене, – каже Братчик Черепаха. – Ти дуже сильний, Братчику Ведмідь, але я таки дужчий!
Тут Ведмідь повертається до Матінки Мідоус і каже:
– Щось у мене слинка тече! Певно, льодяники вже прохололи.
І всі взялися за льодяники, а старий Братчик Ведмідь набив повний рот і голосно захрумкотів, щоб ніхто не почув, як з нього сміється Братчик Черепаха.
Старий замовкнув.
– І як тільки мотузка не порвалася… – задумливо сказав хлопчик.
– Мотузка! – вигукнув дядечко Римус. – Дорогенький, та ти знаєш, які тоді були мотузки? У Матінки Мідоус така була мотузка – хоч бика на ній вішай!
І хлопчик охоче повірив мудрому дядечку Римусу.
Вже зовсім стемніло надворі, коли Джоель обійняв старого негра і сказав йому: «На добраніч».
– Як багато казок ти знаєш, дядечку Римусе! – зітхнув хлопчик, якому дуже не хотілося розлучатися зі стареньким. – А що ти мені завтра розповіси?
Дядечко Римус лукаво посміхнувся:
– От уже й не знаю, синку. Може, я розповім тобі, як Братчик Кролик налякав своїх сусідів. Або ж про те, як Братчик Лис упіймав Матінку Конячку. Чи про те, як Ведмежатко бавило маленьких Крокодильчиків. Багато казок на світі. А тепер біжи, друже, хай тобі насняться чудові-пречудові сни.