Жив собі, був собі один король, і мав той король три дочки.
Якось покликав він їх до себе та й каже:
– Як ви мене любите?
Найстарша відповідає:
– Я люблю вас, тату, більше, аніж своє життя.
А середульша:
– Я люблю вас, тату, більше, ані к своє серце.
А найменша:
– Я люблю вас, тату, більше, аніж сіль.
І тоді король прогнав найменшу дочку з дому – адже вона сказала, що любить його більше, аніж сіль!
Дочка вдяглася у чоловіче вбрання та й пішла собі. Вона попросилась на службу до іншого короля, де стала доглядати його курей та індиків, а своє вбрання заховала. На третю ніч після того, як дівчина туди прийшла, один з королівських наймитів почув, що кури та індики зняли страшенний галас, вибіг з кімнати й побачив дівчину у вбранні принцеси. А кури та індики зняли шум, бо не впізнали її.
Пішов наймит до короля та й каже:
– Стережіться, бо ви взяли на службу не чоловіка, а дівчину.
– Як це дівчину? – здивувався король.
А наймит:
– Я бачив того хлопця в якомусь дивному вбранні. Але те вбрання жіноче.
Тоді король і каже:
– Піду сам подивлюся, що там таке.
Наступної ночі він підстеріг дівчину і, коли вона прийшла у вбранні принцеси, сказав:
– Підійди-но сюди. Навіщо ти так зробила?
А дівчина йому:
– Я все вам розповім, ваша величність.
– Що з тобою, дівчино, сталося? – спитав король.
– Мій батько вигнав мене з дому, бо я сказала, що люблю його більше, ніж сіль,– відповіла дівчина.
А король їй:
– Іди на кухню й приготуй сніданок.
Дівчині загадали зварити суп, але без солі. Запросив король на сніданок батька дівчини.
Коли той приїхав, накрили на стіл, і король-господар мовив до гостя:
– Запрошую вас поснідати зі мною.
– Охоче приймаю ваше запрошення.
Подавати страви доручили дівчині. Коли вона все принесла, їй звеліли стати так, щоб батько міг її бачити. Посідали за стіл, і гість аж скривився, коли ковтнув першу ложку супу.
Тоді господар і питає:
– Що таке, ваша величність? Чому ви не їсте?
А той йому:
– Даруйте, шановний господарю, але ваш суп не посолений. Тоді господар і каже:
– Дивно мені чути від вас таке. А що б ви дали, якби побачили зараз свою найменшу дочку, котра любила вас більше, ніж сіль?
І гість йому відповів:
– Свою корону.
Так король-батько повернув собі дочку і втратив корону.