Facebook InstagramPinterestTwitter
Казки іншою мовою: RU

Горобчик Одрізаний Язичок (японська казка)

Казки про:
1630

Горобчик Одрізаний Язичок (японська казка)Жили собі колись дід та баба. Якось дід знайшов у лісі маленького горобчика, що випав з гнізда, пожалів його і приніс додому.

Одного дня пішов дід у ліс по дрова, а баба заходилася прати білизну. Випрала її, хотіла накрохмалити, та коли зайшла в кухню, крохмалю в тарілці не було. Навколо тарілки, цвірінькаючи, стрибав горобчик.

– То це ти з’їв крохмаль?! – розгнівалася баба і, схопивши ножиці, відрізала горобчикові язика.

Увечері повернувся додому дід із оберемком дров на спині.

– Ото втомився! А як там мій горобчик поживає?

І дід рушив до клітки.

Тоді перелякана баба призналася:

– Він з’їв крохмаль, а тому я відрізала йому язик і випустила.

– Що ти наробила, стара! За таку дрібницю язика відрізати?

Дід узяв у руки горобчикову клітку й заплакав.

Наступного дня дід прокинувся рано-вранці і пішов шукати свого улюбленця.

– Де живе Горобчик Одрізаний Язичок? Де живе Горобчик Одрізаний Язичок? – розпитував він, блукаючи по бамбуковому гаю.

– Я тут! Я тут! – почулося з гущавини.

– Ось я тебе і знайшов! – зрадів дід, коли натрапив у густих заростях на гарненький будиночок.

Горобчик Одрізаний Язичок вийшов йому назустріч і вклонився.

– Дідусю, пробач, що я вчора з’їв крохмаль! – мовив він.

– Та нічого. Біда тільки, що стара так жорстоко з тобою вчинила. '

Коли дід зайшов у будиночок, його обступили горобці.

– Будьте як удома! Будьте як удома! – припрошували вони.

Діда пригощали смачними стравами, співали йому пісень, розважали танцями. Він так розвеселився, що мало не забув про свій дім, і підвівся лише тоді, як стемніло.

Горобці винесли дві скриньки і сказали:

– Ось важка, а ось легка скринька. Беріть ту, яка подобається.

– Я старий і краще візьму легку,– відповів дід, рушаючи в дорогу.

Повернувшись додому, він відкрив скриньку й не повірив власним очам: скринька була повна-повнісінька великих і малих золотих монет.

– Ой, скільки добра ти роздобув! Я теж хочу розбагатіти! – вигукнула баба і, не слухаючи дідових умовлянь, подалася в бамбуковий гай.

Де живе Горобчик Одрізаний Язичок? Де живе Горобчик Одрізаний Язичок? – питала вона.

– Я тут! Я тут! – почулося з гущавини.

Незабаром баба опинилася перед гарненьким будиночком. Назустріч їй вийшов Горобчик Одрізаний Язичок

– Ласкаво просимо! Заходьте!

– Ні, ні! Я поспішаю додому. Давайте скриньку! – відповіла баба, оглядаючись навколо.

Горобці винесли дві скриньки.

– Ось важка скринька, а ось легка. Беріть ту, яка вам до вподоби.

– Я беру важку.

Баба завдала скриньку собі на спину й рушила додому.

Заточуючись,– адже скринька була дуже важка,– вона нарешті вибралася з гаю, але далі не могла ступити й кроку – так утомилася.

«Перепочину трохи й гляну на монети»,– вирішила баба й поставила скриньку на землю.

– Ой!..– закричала баба, коли, відкривши скриньку, побачила: з неї повзуть вужі, гадюки, сколопендри.

Кажуть, баба тікала, як несамовита, і благала: «Рятуйте! Рятуйте!»