Щастя з неба і з-під землі (японська казка)

Жили собі колись в одному селі дуже чесні дід і баба. Якось почув дід од людей, що в новорічну ніч присниться гарний сон, коли покласти під подушку картинку, на якій намальовано корабель скарбів. Тож і вирішив зробити під Новий рік так, як велів цей звичай.

Прокинувся дід уранці та й каже радісно:

– Стара, я бачив, ніби з неба зійшло на нас щастя. Таке диво ще ніколи мені не снилося.

– От і чудово! Це добра прикмета,– відповіла баба.

Минув січень, а незабаром і весна прийшла.

– Сьогодні гарна погода, мабуть, час уже й горох садити,– сказав якось дід і подався на поле.

Як розпушував землю, під мотикою щось дзенькнуло.

– Ой, що це? – здивувався дід.

Копнув глибше – з-під землі показався глек. Глянув дід усередину – а там повно золотих монет, великих і малих.

«Оце знахідка! Але ж мені снилося, що щастя прийде з неба, а не з-під землі. Я не маю права на це золото»,– подумав дід і присипав глек землею.

Коли , він повернувся додому й почав розповідати про свою пригоду бабі, до них навідався жадібний сусід.

– Що ти кажеш? Знайшов глек із грішми? Напевно з моїми. Бо мені снилося, що моє щастя прийде з-під землі,– сказав сусід і помчав на поле.

Глянув у глек – а звідти вилетіли бджоли й покусали йому обличчя, руки й ноги.

«Обдурив мене дід!» – подумав розгніваний сусід і, зав’язавши глек ганчіркою, приніс додому. Вибрався драбиною на дах хати чесних діда й баби і зазирнув через комин. Дід і баба саме про щось веселенько гомоніли.

– Щоб знав, як людей дурити! – сказав сусід і почав витрушувати з глека бджіл. Та з нього не бджоли вилетіли, а посипалися золоті монети – великі й малі.

– От бачиш, стара, до сусіда щастя прийшло з-під землі, а до нас – з неба! – сказав дід.

Дід і баба тішилися не натішилися золотим дощем.

Кажуть, відтоді вони розбагатіли і жили в достатку та в щасті.