Два кавуни (китайська казка)

***

Два кавуни (китайська казка) Відчуваючи наближення смерті, старий батько покликав до себе двох своїх синів і почав наказувати їм жити дружно, в мирі та злагоді і сумлінно працювати, як він сам працював усе життя. Менший брат стояв перед батьком, уважно слухаючи всі його напучення, а старший відійшов убік і лише кивав головою.

 Старий невдовзі помер. І не встигли ще й ноги його захолонути, як старший замість того, щоб плакати та побиватись за небіжчиком, метнувся до столика і дістав із шухляди різні папери, аби дізнатися, скільки ж добра залишив їм батько у спадок.

 На другий день після похорону старого старший брат покликав меншого і сказав:

 – Давай ділитись!

 Менший ще й слова не сказав у відповідь, а він повів далі:

 – Я собі візьму оцей будинок під черепицею та отой великий шмат поля, а тобі хай буде стара хата і регата землі. Хоча твоя ділянка й менша і ґрунт там гірший, та чи багато тобі потрібно?

 Не посмів менший брат перечити старшому. За кілька днів він відремонтував стару хатину і перебрався туди з усіма своїми злиденними пожитками. Відтоді щодня з раннього ранку і до пізнього вечора працював він

 на своїй ділянці. І доти занедбана земля почала щедро віддячувати йому за працю: буйною зеленню вкрилося його поле.

 А старший брат на свій лан і носа не показував. Він увесь час лежав і лише командував наймитом, якому тепер доводилося виконувати всю роботу.

 Минув рік. Весняне сонце почало пригрівати все дужче. І хоч ні верби ще не розпустилися, ні персики ще не почали цвісти, а менший брат уже вийшов на свою ділянку. Старший брат тим часом сидів у бамбуковому кріслі, заклавши ногу на ногу, і смоктав люльку. Раптом крізь відчинені двері до кімнати залетіло дві ластівки. Вони закружляли попід стелею, певно, шукаючи місця, де б їм зліпити гніздо.

 Ніякі гнізда мені тут не потрібні! – вигукнув старший брат, боячись, коли б пташки не понаносили сміття до кімнати. – Якщо зручного місця шукаєте, то летіть до мого меншого брата, в старій хаті можна все робити. Геть звідси!

 «Ківі, ківі, ківі!» – закричали ластівки і полетіли із кімнати.

 Менший брат саме повертався з поля. Побачивши ластівок, зрадів і загукав до них:

 – Хочете гніздечко зліпити? Будь ласка, вибирайте, де вам буде краще.

 Ластівки привітно защебетали і почали тягати то суху траву, то

 грязюку, і через кілька днів під стріхою зачорніло гніздо.Два кавуни (китайська казка)

 Відтоді щодня, ледве-но світало, менший брат виходив з хати і поспішав на свою ділянку, а ластівки вирушали на пошуки їжі. І ніщо не могло їх зупинити – ні дощ, ні вітер. Та якось юнак почув у ластів’ячому гнізді якесь дивне джерготіння. Підвів голову, побачив, що там уже вивелися ластовенята, і радісно стало йому на душі.

 Минали дні, пташенята росли дуже швидко, і батьки невдовзі заходилися вчити їх літати. Ластовенята ніяк не наважувались відірватися од рідного житла. Та ось одне з них, найменше, але, певно, найсміливіше, вистрибнуло з гнізда, пролетіло кілька сажнів і впало на землю. Знятися в повітря воно не могло: ніжку поламало.

 І батьки, й малеча враз позліталися до нього і зчинили страшенний галас, а воно лежало на землі й пищало. Менший брат саме повертався з поля. Зачувши тривожні пташині крики, він поспішив до того місця, де маленьке ластовеня безпомічно борсалося на землі. Взяв його до рук, оглянув і сказав:

 – Нічого страшного, вилікуємо!

 Він знайшов маленьку трісочку і прив’язав її до ушкодженої ніжки так, як це робить хірург, коли накладає шину на поламану руку чи ногу. Потім знайшов невелику коробку, намостив у неї сіна і поклав ластовенятко зверху.

 Ластівки і далі тривожно літали довкола, але молодший брат заспокоїв їх:

 – Не турбуйтесь. Як тільки видужає, я одразу ж випущу його на волю.

 Менший брат доглядав ластовеня, мов брата рідного. По кілька разів на день приносив йому черв’ячків та комах, і поламана ніжка незабаром зрослася. Переконавшись, що пташеня вже видужало, він поклав його до батьківського гнізда.

 Минула осінь, потім зима, і знову настала весна. Повикидали перше листячко верби, зацвіли персики, а ластівок усе не видно.

 Якось, коли менший брат саме повертався до хати після роботи, до нього підлетіла велика ластівка. Він одразу ж упізнав торішню калічку і радісно привітав її.

 Ластівка випустила зі свого дзьобика прямо йому на долоню велике і блискуче зернятко кавуна. Молодший брат виконав ямку неподалік від своєї хати й посадив його. А потім щовечора приносив з арика цеберкою воду і поливав.

 Минуло кілька днів, і зернятко проросло. Незабаром пагін почав викидати листя і нарешті зацвів. Ще через кілька днів зав’язався зелений плід. Коли кавун поспів, молодший брат зірвав його, приніс до хати, розрізав і остовпів од подиву: усередині кавуна була не соковита м’якоть, а блискучі золоті самородки.

 Чутка про братове щастя докотилася і до старшого брата. Він одразу ж побіг у поле, де саме працював менший брат, і почав розпитувати, звідки у того така сила-силенна золота. Менший брат не вмів хитрувати. Він чесно розповів усе з самого початку й до кінця. Старшого брата завидки взяли. Дивлячись на меншого, він подумав: «Хм! Так просто. В такому разі я теж зумію розбагатіти».

 Насилу дочекався він наступної весни. І як тільки на вербі з явилися перші листочки, виніс на подвір’я крісло і тепер цілісінькі дні просиджував там, чекаючи, коли прилетять ластівки. І вони нарешті прилетіли.

 – Сюди, сюди! – загукав він радісно, побачивши їх ще здаля.– Летіть до мене. У мене дім кращий, ніж у мого брата. Мостіть тут ваше гніздо.

 Ластівки послухали його і зліпили гніздо в будинку на верхньому сволоці. Відтоді старший брат щоранку, як тільки ластівки вилітали з гнізда, ставив драбину і ліз поглянути, чи не вилупились ще пташенята.

 Він страшенно зрадів, коли нарешті почув писк малечі в гнізді. Негайно знайшов облямовану кольоровим шовком коробку і вирізав із сухої гілочки тоненьку дощечку. Отже, тепер усе було готове, тільки б пташенята почали вилітати з гнізда.

 Настав і цей день. Малеча одне за одним вибиралися на край гнізда, розправляли крильця і шугали в повітря. Минало кілька хвилин – і вони поверталися назад. І жодне з них, як на гріх, не падало. Злість охопила старшого брата. Він узяв віника і давай вимахувати ним перед дверима будинку.

 Влучив-таки. Одне ластовеня упало на землю і поламало ніжку. Воно безпорадно смикалося, пищало, але так і не могло злетіти. Всі інші ластівки кружляли довкола з голосними криками, та допомогти йому не могли нічим.

 Старший брат торжествував, хоч і удавав, що йому також прикро. Він ніжно взяв пташеня в руки і сказав:

 – Нічого страшного. Я вилікую тебе.

 Прив’язав до ніжки заздалегідь заготовлену дощечку, ніби вправний хірург, потім поклав пташеня в обклеєну шовком коробку на м’яку ватяну постіль і звернувся до інших ластівок, що все ще тривожно літали біля дверей будинку:

Два кавуни (китайська казка) – Не хвилюйтесь! Коли видужає, тоді й випущу його на волю.

 Ластівки затихли і, обливаючись слізьми, посідали в гніздо.

 Старший брат так само носив пташеняті черв’ячки та комахи і все

 скаржився:

 – І чого воно так довго не видужує?

 Нарешті ластовеня оклигало. Старший брат вийняв його з коробки й урочисто мовив:

 – Запам’ятай, що я живу у будинку під череп’яним дахом, а он та хатинка, то мого меншого брата. Не переплутай!

 Він випустив ластовеня, і те полетіло до свого гнізда. А брат був певен, що зробив добре діло і за це має отримати золото. До того ж значно більше, ніж його меншому братові перепало.

 Настала весна. Пташеня на той час уже стало великою ластівкою. Прилетіла та ластівка до будинку старшого брата і кинула йому на долоню зернятко кавуна. Велике та блискуче.

 – Правду кажуть: за добро добром і платять! – зрадів брат.

 Ластівка полетіла, а брат одразу ж посадив зернятко і сам, бо боявся,

 коли б наймит не напсував, носив воду цеберкою з арика і поливав зернятко.

 Через кілька днів зернятко проросло, потім на довгій гудині один за одним з’явилося кілька листків, і нарешті кавун зацвів. Зав’язався величезний зелений гілід. Старший брат, радісно посміхаючись, пильно стежив за кавунцем, а той ріс, мов із води. І що більший він ставав, то більше старший брат тішив себе думкою про недалеке щастя.

 І ось кавун поспів. Старший брат з дружиною спробували занести його

 до кімнати. Та де там, навіть зрушити з місця сил їм не вистачило. Довелося кликати сусідів на допомогу. Довго вони гуртом охали та кректали, поки все-таки затягли невидане досі диво в кімнату і поклали на стіл. Старший брат побіг на кухню, схопив там великого ножа і попросив людей відступити подалі. Боявся, коли б вони не накинулися хапати золото, якщо воно посиплеться через край.

 Ледве ніж доторкнувся до кавуна, як той репнув і розпався на дві половини. Всередині не було ні рожевої м’якоті, ні золота, а натомість сидів старий дід з великою сивою бородою. Старший брат злякано відсахнувся від нього, а дід тим часом випростався на повний зріст, показав на нього пальцем і мовив грізним голосом:

 – Ти сподівався отримати велику нагороду за свій «шляхетний» вчинок, але у твоєму вчинку нічого шляхетного не було. Сама лише підлість, тож мусиш і поплатитись за неї!

 Старший брат оторопів від такої несподіванки. Поки розмірковував, що б йому сказати на своє виправдання, як в обох половинках кавуна спалахнув страшний вогонь. За кілька хвилин він поширився по всьому будинку. З того жаркого полум’я ні старший брат, ні його дружина вибратись не змогли.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)